Спецпроект

ЛЬВІВ'ЯНИ ДАДУТЬ НЕСИЛОВУ ВІДСІЧ ПРОВОКАТОРАМ (оновлено)

"...Українська земля - це одна з тих "земель на крові", на яких безумці цього світу здійснювали свої нелюдські експерименти. Якщо ми не будемо обачні, новітні безумці знову розчленують її відповідно до нових таємних протоколів, прирікаючи нас на нові страждання..."

У Львові пропонують 22 червня вшановувати пам'ять без агресії і чинити опір провокаціям без насильства.

Про це йдеться в заяві, поширеній на сторінці громадянського руху "Відсіч" у Фейсбуці.

Як відомо, 22 червня у Львові плануються нові провокації, подібні до сутичок 9 травня, у яких чільну роль відіграли політичні сили з Одеси ("Родіна" проросійського радикала Ігоря Маркова) та Львова (партія "Свобода").

"В інтернеті з'явилася інформація, що якісь ефемерні організації "Евреи против Гурвица" та "Евреи против антисемитизма" подали заявку до Львівської міської ради про проведення 22 червня 2011 року антифашистського мітингу", - написав у блозі на УП редактор львівського часопису "Ї" і представник ініціативної групи "Пам'ять без агресії" Тарас Возняк.

За словами Возняка, "єврейські" гастролери є "дочірніми фірмами" одеської партії "Родина" того ж таки Маркова.

Коли ви нарешті припините брехати? Чудовий текст про 9 травня

"Відсіч" пропонує організувати ненасильницькі акції, які допоможуть уникнути провокацій. Наводимо заяву громадської організації повністю:

"9 травня, 22 червня: ЯКЩО ПРОВОКУЮТЬ, ЗНАЧИТЬ, КОМУСЬ ЦЕ ПОТРІБНО!?

Події 9 травня у Львові засвідчили, що антиукраїнські сили замислили роздробити Україну руками самих же українців.

Зрозуміло, що навіть не задля вшанування радянського минулого і його символів їхали червонопрапорні провокатори до Львова. Їм потрібна була картинка з озлобленими націоналістами, яких показують тепер усьому світу, а головне - українцям на Сході. Їм треба показати Львів і галичан як осердя нацизму, як потенційну загрозу для всіх українців.

По-перше, це вже випробуваний спосіб розколювання народів - поділений народ ніколи не буде успішним і неодмінно стане легкою здобиччю для неситих сусідів.

По-друге, саме тому українофобам вигідні максимально жорстокі сутички у Львові, щоби показати загрозу, яку несуть собою проукраїнські сили.

По-третє, у разі переростання внутрішніх суперечок в Україні у громадянське протистояння, ті ж самі сусіди вже сьогодні готові прийти в Україну з "миротворчою місією" і "защитить соотечественников" від "шаліючого у Львові" українського націоналізму.

Нам приготували пастку:

- або ми стерпимо безперешкодне пронесення Львовом тоталітарних символів, під якими катували, нищили і депортували мільйони українців,

- або не допустимо цього, влаштувавши масову бійку, чим допоможемо розколоти Україну і зміцнити позиції влади поза Західною Україною, а промосковським силам - завадити співпраці з Європою, і тим самим ще більше узалежнити Україну від Москви.

Але вихід є.

Наш обов'язок - ПАМ'ЯТЬ БЕЗ АГРЕСІЇ, СПРОТИВ БЕЗ НАСИЛЬСТВА

 

Українцю!

22 червня вийди на вулицю і не допусти ані глуму над пам'яттю загиблих, ані агресії. Тільки наша велика кількість і наш мирний спротив цього дня зможуть зупинити провокаторів, і масштабну провокацію.

Наше завдання - не пропустити червонопрапорний марш і зупинити тих, хто провокуватиме чи піддаватиметься на бійку, чого хочуть приїжджі провокатори. Не підігруймо їм!

Не чекай, що хтось замість тебе захистить честь Львова і всієї України.

Вийди і захисти Пам'ять без агресії, чини СПРОТИВ БЕЗ НАСИЛЬСТВА!

 

ПРОГРАМА ЗАХОДІВ:

9:40 - екуменічний молебень біля пам'ятника Жертвам тоталітарних репресій (напроти міліції на Бандери)

19:00 - віче біля пам'ятника Шевченку

Повний перелік заходів уточнюється - будь ласка, слідкуйте за оновленнями.

 

ЗАКЛИКАЄМО
НЕ ПІДДАВАТИСЯ НА ЖОДНІ ПРОВОКАЦІЇ::

можливо, хтось Вас або оточуючих навмисне намагатиметься образити - не реагуйте на лайку з уст інших та уникайте лайливих слів самі.

Не використовуйте жодних піротехнічних засобів, димових шашок - нічого нікуди не кидайте!

Не вдягайте жодних масок: чесним, законослухняним громадянам нема чого приховувати свої обличчя і нема чого боятися! Ми нічого протизаконного не робимо і наші наміри виключно шляхетні.

Зберігайте ХОЛОДНУ, ТВЕРЕЗУ голову. Покажіть, що Львів - цивілізоване, європейське місто і в ньому живуть мудрі люди!"

Тарас Возняк додав документ, підготовлений ініціативної групою "Пам'ять без агресії". ІП наводить його повністю:

Історична пам'ять про Другу світову війну та духовна єдність України

Платформа для національного порозуміння


1. Мусимо з прикрістю констатувати: Друга світова війна все ще триває у нашій пам'яті, яка не знає ні миру, ні спокою, і ця пам'ять досі роз'єднує українців.

2. Неправдива історія Другої світової війни є однією з найбільших фальсифікацій ХХ століття. А правда є такою, що головний переможець у війні, сталінський СРСР, вступив у війну як союзник головного її винуватця - гітлерівської Німеччини. Саме ці дві країни розв'язали агресію проти суверенних держав і в результаті таємного додатку до пакту Ріббентропа - Молотова поділили між собою територію Європи, за що разом з Італією і Японією були виключені з Ліги Націй.

3. Обидва найбільші тирани новітнього часу, Гітлер і Сталін, прагнули світового панування і врешті зійшлися у двобої на просторах Європи між Берліном і Москвою. Спершу більшість цього регіону опинилася під радянською владою на початку Другої світової війни, між 1939 і 1941 рр. Від 22 червня 1941 року контроль над ним спробував перейняти Гітлер, тим самим розпочинаючи нову, вирішальну фазу цієї війни, яка в СРСР набула назви Великої вітчизняної.

4. Але для українців на західних землях, через їхній прикордонний статус, війна розпочалася 1 вересня 1939 року. Вони відразу відчули на собі плоди стрімкого запровадження радянської влади, яка разом із омріяним об'єднанням українського народу принесла масове виселення до Сибіру і звірства НКВД, особливо перед приходом нацистів. День 22 червня 1941 року означав для них лише заміну однієї трагедії на іншу. Тому для західних українців обидві трагедії ототожнюються однаковою мірою з прапором зі свастикою і прапором червоним.

5. Для більшості ж українців війна розпочалася з "віроломного нападу фашистської Німеччини на Радянський Союз", що витіснив із їхньої пам'яті не менш віроломні попередні напади СРСР на Польщу, Фінляндію, Естонію, Латвію, Литву та Румунію. А спогади про довоєнний більшовицький терор, зокрема про Голодомор, відійшли для них на другий план через жорстокості нацистської окупації та радість перемоги над Гітлером. Так у свідомості українців стався розкол історичної пам'яті.

6. Але Божа справедливість і моральний обов'язок вимагають від усіх нас почути зойки болю як тих, що були замордовані НКВД, так і тих, кого мордувало гестапо. Бо ж "хіба зек, що вмирав у Воркуті, мав почуватися задоволеним і щасливим від того, що уникнув такої ж участі в Дахау"?

7. Так, сучасна Україна в її теперішніх кордонах постала у результаті перемоги СРСР, однак насильний і воєнний характер об'єднання українських земель залишив у пам'яті глибокі рани. Разом із падінням радянської влади 1991 року старі суперечності відродились і загострилися, оскільки Україна знову опинились у зоні геополітичного протистояння між Заходом і Сходом.

8. Людство донині перебуває в полоні подвійних стандартів при оцінюванні злочинів тоталітарних систем. Злочини нацистів засуджено, а злочини комунізму, прикриті Ялтинською угодою 1945 року, майже забуто. Та без засудження усіх цих злочинів світ не знайде спокою.

9. Неспокутуваний злочин вертається новими випробуваннями, чим і стали для України та світу спроби нинішньої кремлівської адміністрації відбілити постать Сталіна й відбудувати на цьому фальсифікаті "велич і силу Росії".

10. Не бракує її однодумців та сателітів і в Україні. Тут виросли покоління, які перейняли офіційну радянську версію історії й будь-які спроби підважити її сприймають як насильство над собою. Ми визнаємо, що нинішню пам'ять українців про Другу світову війну не можна насильно уніфікувати. Але ми переконані, що її можна і треба примирити через пошанування наших спільних жертв. Не можна підкреслювати біль одних жертв і приглушувати біль інших. Вічная пам'ять невинно убієнним і закатованим землякам нашим по обидва боки Збруча!

11.
Найкраще лікує розтерзані людські душі Бог, що є Володарем Часу і Господом Історії. Українська земля - це одна з тих "земель на крові", на яких безумці цього світу здійснювали свої нелюдські експерименти. Якщо ми не будемо обачні, новітні безумці знову розчленують її відповідно до нових таємних протоколів, прирікаючи нас на нові страждання. Наше призначення від Бога та моральний обов'язок перед спільними жертвами - на їхній невинній крові вибудувати храм єдності й порозуміння. Духовна єдність України можлива і досяжна, якщо ми пошануємо біль одне одного й довіримось Богові любові та милосердя.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".