Спецпроект

Помер Руслан Зайченко, один із лідерів УНА-УНСО

На 48-му році життя пішов із життя Руслан Зайченко, один із лідерів праворадикальної організації УНА-УНСО, учасник війни у Придністров'ї, один із керівників акції "Україна без Кучми" на Черкащині, політв'язень у справі 9 березня 2001 р.

Руслан Зайченко народився 3 жовтня 1963 р. у м. Бар Вінницької області. У 1973 році батьки переїхали в м.Черкаси, у 1980 році закінчив Черкаську СШ №5.

Осінь 1989 р. - один із фундаторів Черкаської обласної організації Спілки незалежної укранської молоді (СНУМ).

Червень 1990 р. - Голова Черкаської обласної організації Української Міжпартійної Асамблеї (з вересня 1991-го - Українська Національна Асамблея-Українська Народна Самооборона (УНА-УНСО).

В 1990 р.учасник акції реєстрації громадян України, відродження козацтва на Черкащині, "ланцюга злуки", студентського голодування. 

1991-1992 рр. - боротьба з антиукраїнськими організаціями та кримським сепаратизмом ("поїзд дружби" до Криму).

У 1992 р. брав участь у захисті українців Придністров'я, стрілець УНСО ПМР.

Учасник поховання Патріарха України-Руси УАПЦ Володимира Романюка 18 липня 1995 року, та протестного голодування проти незаконної заборони організації.

Багаторічний голова Черкаської обласної організації УНА (УНА-УНСО), останні роки - глава виконкому партії УНА.

Один із керівників акції "Україна без Кучми" на Черкащині, координатор охорони наметового містечка в м. Києві. Відбував покарання по сфабрикованій справі "9 березня". Рішенням Парламентської Асамблеї Ради Європи у вересні 2003 визнаний політв'язнем.

Як склалася доля засуджених за участь в акції "Україна без Кучми"

У 2004-му - координатор походу сумських студентів на Київ, один із організаторів громадянської компанії "Пора". Керівник охоронних підрозділів Помаранчевої революції.

Указом Президента України нагороджений орденом "За мужність" ІII ступеня. Урядом Придністровської Молдавської Республіки нагороджений медаллю "Защитник Приднестровья".

Навчався на 5 курсі історичного факультету Черкаського Національного університету ім. Богдана Хмельницького.

Батько двох дітей. Дружина - відома українська дизайнера Леся Теліженко.

Прощання з Русланом Зайченком відбудеться:- 12 липня 2011 року о 20-00 м. Київ, проспект космонавта Комарова 3, Лікарня №6 (Медгородок).

В ніч з 12-го на 13-те липня 2011 року тіло буде знаходитись в храмі "Покрови Пресвятої Богородиці" м. Черкаси, вул. Благовісна 54 (колишній кінотеатр Зірка).

Телефони для довідок 067 284 30 04, 0472 38 34 73 - отець Назарій.

"Остаточне розв’язання". Уривок із книги Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним"

Наприкінці серпня у колаборації видавництв "Човен" та "Локальна історія" вийде друком українською книжка-бестселер американського історика Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним" – досконала деконструкція природи двох споріднених тоталітарних режимів: нацистської Німеччини та сталінського СРСР, трансформованого в сучасну фашистську росію.

Замостя-1920: як українці та поляки разом рятували Європу від росіян

Події 1920 року, коли українські та польські війська пліч-о-пліч зупинили більшовицьку навалу біля Замостя, стали яскравим прикладом успішної спільної боротьби двох народів за свободу і незалежність. У центрі цих подій постає постать генерала Марка Безручка — українського командира, який довів, що відданість Батьківщині та військовий талант можуть змінювати хід історії. Шоста Січова стрілецька дивізія Армії УНР під командуванням Марка Безручка зірвала плани червоних прорватися в Польщу та понести "світову революцію" до Європи

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.