Спецпроект

Людина стала на ноги ще 3,7 млн років тому

Вчені встановили, що далекі предки сучасної людини вже 3,7 мільйона років тому ходили як сучасні люди.

До останнього часу вважалося, що людська хода з'явилася 1,9 мільйона років тому, нагадує "УП.Життя".

В рамках роботи, опублікованої в Journal of the Royal Society Interface, дослідники аналізували 11 стародавніх слідів, знайдених в Танзанії поруч з містом Лаетолі в 70-х роках минулого століття.

Вважається, що ці сліди були залишені австралопітеками Australopithecus afarensis. За допомогою комп'ютерної томографії вчені створили докладні тривимірні моделі слідів, повідомляють Discovery News.

За словами вчених, традиційно вважалося, що при ходьбі людини вигин кістки в центральній частині стопи торкається землі, залишаючи характерний відбиток. Аналіз, проведений дослідниками, показав, що це не є обов'язковою умовою - як заявив один з авторів, Робін Кромптон: "У багатьох сучасних людей хода (в сенсі відбитка вигину) набагато більш мавпяча, ніж у наших предків".

Використовуючи комп'ютерне моделювання, вчені встановили, що А. afarensis ходили практично з прямою спиною, спираючись при ходьбі на великі пальці. При цьому фізично предки сучасної людини сильно відрізнялися від нас - у них були короткі ноги і витягнуті тіла.

Відбитки з Танзанії часто стають об'єктом дослідження вчених. Так, в 2010 році в журналі PLoS ONE вийшла стаття, в якій доводилося, що предки людини освоїли пересування на задніх кінцівках, перш ніж перейшли до наземного способу життя.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.