Спецпроект

Людина стала на ноги ще 3,7 млн років тому

Вчені встановили, що далекі предки сучасної людини вже 3,7 мільйона років тому ходили як сучасні люди.

До останнього часу вважалося, що людська хода з'явилася 1,9 мільйона років тому, нагадує "УП.Життя".

В рамках роботи, опублікованої в Journal of the Royal Society Interface, дослідники аналізували 11 стародавніх слідів, знайдених в Танзанії поруч з містом Лаетолі в 70-х роках минулого століття.

Вважається, що ці сліди були залишені австралопітеками Australopithecus afarensis. За допомогою комп'ютерної томографії вчені створили докладні тривимірні моделі слідів, повідомляють Discovery News.

За словами вчених, традиційно вважалося, що при ходьбі людини вигин кістки в центральній частині стопи торкається землі, залишаючи характерний відбиток. Аналіз, проведений дослідниками, показав, що це не є обов'язковою умовою - як заявив один з авторів, Робін Кромптон: "У багатьох сучасних людей хода (в сенсі відбитка вигину) набагато більш мавпяча, ніж у наших предків".

Використовуючи комп'ютерне моделювання, вчені встановили, що А. afarensis ходили практично з прямою спиною, спираючись при ходьбі на великі пальці. При цьому фізично предки сучасної людини сильно відрізнялися від нас - у них були короткі ноги і витягнуті тіла.

Відбитки з Танзанії часто стають об'єктом дослідження вчених. Так, в 2010 році в журналі PLoS ONE вийшла стаття, в якій доводилося, що предки людини освоїли пересування на задніх кінцівках, перш ніж перейшли до наземного способу життя.

МДБ СРСР проти УГКЦ. Спецоперації без кордонів

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку документів, які дають змогу доповнити інформацію про організацію сталінським режимом Львівського псевдособору 8–10 березня 1946 року з ліквідації УГКЦ. Зокрема, про оперативну розробку Івана Бучка, який після арештів в Україні всього єпископату залишався єдиним єпископом УГКЦ за кордоном, здійснення спецзаходів щодо знищення греко-католицької церкви на чолі з єпископом Теодором Ромжею на Закарпатті, намагання діяти за таким самим сценарієм у країнах Центральної та Східної Європи.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.