АНОНС: відкриття виставки "Була висока трава"

Виставку організовано за кошти Німецького федерального фонду "Пам'ять, відповідальність і майбутнє"

29 наших сучасників є героями виставки. Це люди, які 75 років тому постраждали від нацизму, але вижили і самим цим фактом перемогли диктатуру.
Серед них – колишні в'язні концтаборів і гетто, примусові працівники, військовополонені, люди, які були на окупованій території, постраждалі роми. Кожен портрет супроводжується короткою історією людини.

 

На відкриття завітають люди, яким присвячено виставку, свідки епохи. Також серед гостей: представники Посольства ФРН в Україні, українські історики, представники громадських організацій, німецькі волонтери.

Відкриття відбудеться в неділю, 4 жовтня о 18 годині у кірсі святої Катерини (Київ).

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.