Спецпроект

На Львівщині перепоховали вояків Вермахту, Червоної армії і дивізії "Галичина"

23-24 липня у Бродівському та Золочівському районах Львівщини відбулися заходи із вшанування пам'яті українських вояків, полеглих під час німецько-радянської війни у липні 1944 року у "Бродівському котлі".

Як повідомили ZAXID.NET у прес-службі Львівської обласної ради, заходи організували Львівська обласна рада, Товариство пошуку жертв війни "Пам'ять" та благодійний фонд "Броди-Лев".

До меморіалу на горі Жбир, що у селі Ясенів Бродівського району, за участі представників Львівської обласної ради, молодіжних організацій та колишніх дивізійників, відбулося покладання квітів та молитва за загиблими.

Також, вшановуючи пам'ять українців, які загинули, воюючи у німецьких та радянських військових формуваннях, у селі Червоне Золочівського району, на військовому кладовищі відбулося перепоховання останків загиблих вояків німецького Вермахту, радянської Червоної Армії, української дивізії "Галичина". 

В лісах під Бродами. Місцями боїв дивізії "Галичина"

"Вони будуть поховані поряд, і в цьому є певний символізм. Ми віддаємо данину пам`яті всім, хто воював у цій жахливій війні, - наголосив депутат Львівської обласної ради Андрій Холявка. - Пам'ять про цих людей заставляє нас відповідальніше ставитися до нашої держави. Адже існування незалежної України є гарантією того, що більше таких війн у Європі не буде".

Реконструкція прориву з оточення

Опісля перепоховання останків відбулося театралізоване військово-історичне дійство "Бродівський котел". Під час нього було реконструйовано останній бій Бродівського оточення, котрий відбувся 22 липня 1944 року між селами Червоне (Лядське) та Ясенівці.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.