За розстріл портретів Бандери трошки покарають

На Волині член комсомолу Сергій Вашкодар із друзями, які збирали гроші на пам'ятник Сталіну, розстрілював зображення Бандери та Шухевича. За це його притягнуть до адміністративної відповідальності як власника вогнепальної зброї.

Про це повідомили в листі депутату Волинської облради Ігорю Гузю у Рожищенському райвідділі міліції, інформує УНІАН.

Вашкодар стріляв по зображеннях спільно з керівником волинського комсомолу Олександром Кононовичем та його братом Михайлом.

У діях комсомольців міліція не знайшла складу кримінального злочину, тож у порушенні кримінальної справи було відмовлено.

Але буде притягнуто до адміністративної відповідальності Вашкодара - власника зброї, який передав карабін ВЕПР-308 братам Кононовичам, які не мають дозволу на використання та зберігання вогнепальної зброї.

При цьому Гузь заявив, що справу намагаються "спустити на гальмах".

"Степан Бандера та Роман Шухевич є Героями України, тому знущання над їхніми зображеннями - це неповага до держави, яка ці звання їм надала. А це порушення ст. 296 КК України - прояв неповаги до суспільства та держави, що супроводжується явним цинізмом. Крім того, міліція чомусь не звернула увагу на те, що ці молодики вільно стріляють із вогнепальної зброї в полі, де в цей час можуть знаходитися люди", - заявив депутат облради.

На думку Гузя, міліція неналежно розслідувала цю справу.

"Міліція встановила лише один вид зброї, з якої стріляли, хоча на відео чітко видно 4 одиниці зброї, в тому числі гвинтівка з оптичним прицілом та пістолет. У справі фігурують лише 3 прізвища комсомольців, хоча на відео та фотографіях стріляють 6 осіб. Хто ці люди? Що це за зброя? Цього міліція не захотіла з'ясовувати?", - наголосив депутат облради.

Також Гузь повідомив, що народний депутат В'ячеслав Кириленко звернеться з офіційним запитом до Генпрокуратури з вимогою провести додаткові слідчі дії.

У свою чергу, Олександр Кононович заявив, що поки до учасників подій міліція претензій не висувала і запитань не було, а якщо таке буде, вони оскаржать це в суді.

Влітку в інтернеті з'явилось відео, на якому Кононович та інші члени волинського комсомолу розстрілюють із вогнепальної зброї зображення Бандери та Шухевича.

Депутат облради Гузь звернувся до обласних управлінь СБУ та МВС з цього приводу.

У квітні 2011 року Волинський окружний адмінсуд заборонив братам Кононовичам збирати на вулицях Луцька гроші на відновлення бюсту Сталіна на подвір'ї офісу КПУ в Запоріжжі.

У січні 2011 року невідомі обмалювали свастиками пам'ятник Бандері в центрі Луцька.

Листи з Праги. 1968 рік у матеріалах КГБ

У 1968 році українці усе більш гостро реагували на події у Чехословаччині. У колись таємних архівах КГБ збереглися тисячі сторінок, на яких оперативники доповідали про різні форми нелояльності та спротиву українців. Були і ті, хто підтримав радянську окупацію ЧССР.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.