Європа визнала право Палестини на незалежність

Європейський парламент визнав легітимною заявку Палестинської національної адміністрації (ПНА) на визнання незалежності палестинської держави.

Про це повідомляє "Джерусалем Пост".

Рішення було ухвалене за підсумками засідання Європарламенту в четвер, 29 вересня. При цьому в резолюції наголошується, що створення палестинської держави можливо тільки шляхом переговорів з Ізраїлем.

Відзначаючи право Ізраїлю на безпеку в рамках власних кордонів, документ Європарламенту визнає за ПНА право на створення власної держави в межах 1967 року. Єрусалим повинен стати столицею обох держав. При цьому одностороння зміна цих кордонів має вважатися недійсною.

Депутати закликали знайти рішення проблеми протягом року.

Рішення було прийнято депутатами Європарламенту одноголосно.

Заявка на визнання незалежності ПНА була подана генеральному секретарю ООН Пан Гі Муну керівником автономії Махмудом Аббасом 23 вересня. 28 числа Рада безпеки прийняла рішення передати заявку на розгляд спеціального комітету.

Проти заявки палестинців виступає Вашингтон, де вважають, що рішення про незалежність має бути прийняте на підставі двосторонніх переговорів між Ізраїлем і ПНА.

Палестинці, у свою чергу, в разі провалу позитивної резолюції розраховують звернутися до Генеральної асамблеї ООН, велика частина членів якої підтримують незалежність Палестини. Однак у цьому випадку ПНА отримає статус країни-спостерігача, що не має права голосу.

Палестинська національна адміністрація (Палестинська автономія, ПНА) була створена в 1994 в якості перехідного уряду Палестини - відповідно до базових погоджень палестинсько-ізраїльських переговорів від 13 вересня 1993 в Осло.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.