В Карпатах - перезахоронення солдатів Вермахту (ФОТО)

У Сколівському районі товариство пошуку жертв війни "Пам'ять" спільно з Німецькою народною спілкою з догляду за військовими похованнями в Україні проводить пошуково-ексгумаційні дослідження місць поховання вояків німецької армії, які загинули в 1944 році в Карпатах.

Про це "Історичній Правді" повідомили у товаристві "Пам'ять".

Уже виявлено 17 останків загиблих, серед яких один жіночий.

 Розкопана братська могила

"Солдати були поховані німецькою поховальною командою. Кожен з загиблих похований окремо. З останками вояків ми також виявили залишки військового спорядження, та особисті речі. Окрім того,  в домовинах ми виявили 15 ідентифікаторів ( жетонів)" - розповів голова "Пам'яті" Любомир Горбач.

 Ексгумовані останки

Знайдені останки будуть перепоховані в селі Потеличі Жовківського району на збірному військовому цвинтарі німецької армії.

Пошукові та екзгумаційні роботи фінансує Німецька народна спілка з догляду за військовими похованнями в Україні. Роботи проводяться за сприяння Сколівської районної ради.

Ідентифікація за жетонами

Нагадаємо, у серпні 2011 року на Верецькому перевалі у Сколівському районі Львівської області 20 серпня із військовими почестями перепоховали останки сімох січовиків Карпатської України.

Улітку 2011 року на Закарпатті скаутська організація "Галицька Русь" на гроші російського підприємця  без жодних дозволів здійснювала розкопки на полі, що є місцем масового санітарного захоронення жертв Першої і Другої світових воєн. 

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.