Журналу "Перець" - 90 років (МАЛЮНКИ)

Першого квітня найвідоміший сатирично-гумористичний журнал України "Перець" відсвяткував своє 90-річчя. За часів УРСР його наклад сягав три мільйони примірників. "Історична Правда" пропонує згадати, як виглядав колись культовий журнал, що досі видається.

Про це повідомляє "Голос України".

За часів Радянського Союзу це видання було на піку популярності.

 Джерело: perets-ua.livejournal.com

У 1980-их його тираж становив  3,3 мільйона примірників.

 

Чиновники навіть найвищих рангів боялися потрапити в "Перець".

Напередодні ювілею в Національному музеї літератури України зібралося одразу кілька поколінь авторів та читачів цього колись культового журналу.

Дивіться також: "Український Перець" - гумористичний журнал УПА. ФОТО

 

"90 років для видання — це не старість, а вік мудрості та оптимізму", - зазначив нинішній головний редактор "Перцю" Михайло Прудник.

1970: Тарапунька і Штепсель як зброя радянської пропаганди. ВІДЕО

За його словами, "нині багато є різних видань, які всіх і вся критикують. Та відмінна риса нашої критики — її витонченість, невульгарність".

 

Дивіться також цікаві обкладинки інших українських і світових часописів у темі "Обкладинки".

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.