Спецпроект

1970: Тарапунька і Штепсель як зброя радянської пропаганди

Зірки естради УРСР "викривають капіталістичну мораль" Заходу, висміюючи стандартні персоніфіковані штампи - воєнщину, буржуїв, аналітиків-антирадянщиків. Очевидно, без такого роду гумору їхня творчість була би припинена.

2 червня 1919 року народився народився Юрій Тимошенко, більше відомий старшій генерації українців як "Тарапунька" у творчому тандемі зі "Штепселем" - Юхимом Березіним. Полтавець і одесит пропрацювали на естраді разом 45 років - від виступів на фронтах Другої світової до смерті Тимошенка від інфаркту на гастролях в Ужгороді в 1986 році.

Додатковою "фішкою" була одеська російська Штепселя і полтавська українська Тарапуньки. При цьому, обігруючи національний колорит, Тимошенко міг вдарити - і бив - за слово "жид" (така історія трапилася на зйомках фільму "Зелений фургон").

Своїм акцентом на регіональних різницях республіки вони насправді об'єднували Україну, не опускаючись до висміювання мовних чи культурних деталей.

Обидва стали народними артистами УРСР, а от народного артиста Союзу їм так і не дали. Одного разу в них зірвалася поїздка на гастролі у Британію, тому що у відповідь на питання чергового чиновника, який контролював виїзд за "залізну завісу" - "Чому це ви досі не в партії?" - Тимошенко раптом вибухнув: "Ви спершу очистіть партію від негідників, а потім ми самі до вас прийдемо!"

Тим не менше, в цьому уривку з фільму "Смеханічні пригоди Штепселя і Тарапуньки" вони з ентузіазмом "викривають капіталістичну мораль" Заходу, висміюючи стандартні персоніфіковані штампи - воєнщину, буржуїв, аналітиків-антирадянщиків. Очевидно, без такого роду "гумору" їхня творчість була б ускладнена. Хоча в 1970-му (а це рання брежнєвщина), можливо, ще знаходилися люди, які щиро сміялися над подібними жартами).

1970: Брежнєв вітає громадян СРСР із Новим Роком (ВІДЕО)

Якби там не було, скетчі Тарапуньки і Штепселя користувалися шаленою популярністю. Вони були справжніми зірками УРСР (і, меншою мірою, всього союзу) протягом десятків років і мали все, що тоді можна було взяти від життя. Почавши з образів міліціонера і монтера, вони показали на сцені багато з того, що хвилювало тодішніх українців - від алкоголіків до бюрократів.

Народ любив Тарапуньку і Штепселя страшенно, тому партія змушена була терпіти їхні окремі демарші проти радянського офіціозу. Побутує легенда, як перед черговим виступом у Кремлі Тимошенко вирвав собі зуба - щока розпухла і виступ комедійного дуету відмінили. На що Березін нібито сказав: "Ну й дурень ти, Юрко... На всі концерти зубів не вистачить".

Михайло Воскобійник. Останній Голова Української Національної Ради

22 серпня 1992 року на урочистостях із відзначення першої річниці відновлення незалежності України повноважні представники Державного центру УНР в екзилі склали свої повноваження і передали їх у Києві очільникам відновленої України. Серед них був Голова Української Національної Ради Михайло Воскобійник. На той час в архівних фондах української зовнішньої розвідки лежала ще не розсекречена справа-формуляр на нього під назвою "Елегантний".

Сухомлинський VS Макаренко: остаточне вирішення церковного питання в Павлиші

Ім'ям Василя Сухомлинського названо вулиці та навчальні заклади, його, як педагога і досі шанують не лише в Україні, а навіть у Китаї. Навколо нього сформовано образ гуманіста, "павлиського добротворця", який щиро любив дітей та віддавав їм своє серце. Часом Сухомлинського навіть зараховують до покоління "шістдесятників" у педагогіці, намагаючись створити образ прихованого борця з комуністичною системою.

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.