"Огонёк", Суслов і жіноча ж...

Фотографія з римської Олімпіади викликала неабияке зацікавлення у секретаря ЦК КПРС Міхаіла Суслова, який відповідав за ідеологію. Він побачив у ракурсі пропаганду... формалізму. А не те, що там насправді було знято)

21 грудня завершив свй 95 літній земний шлях радянський та ізраїльський фотограф, зірка світової спортивної фотографії Лев Бородулін. Він працював у журналі "Огонёк" (Москва), в 1973 році переїхав жити до Ізраїлю.
Пам`ятаю, як за радянських часів, у вузькому дружньому колі метри радянської фотографії частенько згадували Льва. І як талановитого фотографа, і як людину, що відважилася пробити радянську "жалізну завісу".
Звісно, на офіційне згадування його імені у ті часи було накладено табу.
Borodulin Collection публікує зараз спогади про Бородуліна. Ось невеликий фрагмент з них, присвячений одній фотографії:

"... Но, даже спортивная тематика была не до конца избавлена от внимания цензуры. Сильно скандальным снимком Льва Бородулина стал "Прыжок с вышки". Фотография украсила обложку "Огонька", посвященную Олимпиаде 1960 года в Риме.

На следующий день газета "Правда" вышла с разгромным письмом "читателя", под этим прикрытием от имени народа, главный идеолог страны Михаил Суслов выразил возмущение на неожиданный и вызывающий для того времени ракурс взгляда фотографа.

"Читатель" товарищ Суслов, который однажды поутру, решив полистать периодическую печать, увидел на обложке уважаемого советского изданиядевушку, летящую с вышки.
Поскольку Бородулин фотографировал спортсменку чуть выше высоты ее полета, то девушка вышла на фото не в профиль, не анфас и даже не боком, а самым натуральным советским задом.
 

Он разнес в пух и прах манеру съемки фотографа, обвинив в формализме, обозвал снимок „летающей ж…" и раскритиковал за формализм.

За Бородулина вступился тогда главный редактор журнала Анатолий Софронов, взяв всю вину на себя, а много лет спустя тот самый снимок был продан на аукционе Sotheby's за 3 793 доллара.

Рассказывали, что в 2003 году на выставке приуроченной к 80-летию автора, посетители совсем не интересовались у консультантов особым бородулинским подходом к фотографии, не спрашивали даже о стоимости этих фотографий, а на входе задавали билетерше один и тот же вопрос: "А ж… будет?".

На что билетерша уже привычно отвечает: "Конечно, будет, куда же без нее".

"Ж…" – это, пожалуй, самый известный и дорогостоящий снимок".

Олексій Мустафін: Останній трибун Рима. Любові й ненависті Коли ді Рієнцо

Історія знає чимало прикладів, коли народний улюбленець здобуває владу - і перетворюється на деспота та здирника. А після смерті про нього згадують як про героя-мрійника й зводять йому пам'ятники. Саме так сталося з Ніколо Габріні, більше відомого у світі під іменем Кола ді Рієнцо.

Олексій Мустафін: По каву на Страдуні. Військова авантюра, яка зламала Югославію

Однією з ключових подій хорватської Війни за незалежність і розпаду "другої" Югославії стала облога Дубровника. Міста, яке ще з 1972 року було демілітаризоване і формально перебувало під захистом ЮНЕСКО. Попри це командування югославської армії вирішило встановити над ним військовий контроль. Надто спокусливою йому здавалася перспектива "відрізати" від Хорватії усю Південну Далмацію.

Сергій Громенко: Історія російського імперіалізму і колоніалізму (чернетка гранднаративу). Частина ІІ

У період 1917–1921 рр. відбувся колапс Другої російської імперії, а контрольована більшовиками територія у 1918–1919 рр. стиснулася до меж XVI століття. Своє прагнення незалежності продемонстрували більшість народів колишньої Росії, і деяким з них вдалося створити власні держави. Через це пройшли всі переможені у Першій світовій війні імперії.

Олексій Мустафін: Формула миру, вагітна війною. Спроба примирити протестантів з католиками, яка ще більше посварила їх між собою

Закон Священної Римської імперії, схвалений рейхстагом 1555 року в Авгсбурзі, у світі більше відомий під іменем Авгсбурзького релігійного миру. Адже він вперше – і фактично, і юридично - визнав за підданими імператора, які були християнами, право обирати конфесію.