На Дніпропетровщині перепоховали 205 бійців Червоної армії

На меморіальному комплексі хутора Високий у Софіївському районі Дніпропетровської області відбулося перепоховання останків 205 невідомих бійців Червоної армії, загиблих у 1943-44 роках під час визволення Дніпропетровщини.

Поховані з усіма військовими почестями останки загиблих були знайдені пошуковцями ІПО "Пошук-Дніпро" протягом минулого пошукового сезону.

Під час урочистих заходів було також відкрито пам’ятну плиту на честь воїнів Третього Українського фронту та бійців 5-го окремого штурмового батальйону, які загинули під час визволення хутора Високий.

Поіменний список бійців цього батальйону в результаті тривалої архівної роботи знайшов онук одного із загиблих Валерій Соболевський.

"Я почав шукати свого діда Захарова Дмитра Борисовича і з’ясував, що він служив у 5-му Окремому штурмовому батальйоні, який бився при визволенні Дніпропетровщини, - розповів Валерій Соболевський. - 85 бійців цього батальйону загинули саме тут, ще двоє померли від ран у госпіталі, двоє загинули у розгромленому ешелоні, понад 100 були поранені".

За словами Соболевського, поіменний список цих людей він знайшов в архівах, проте на жодному меморіалі не були викарбувані їхні імена.

Фото: ВГО "Союз "Народна пам'ять"

"Я зв’язався з пошуковцями з ІПО "Пошук-Дніпро", які й допомогли добитися того, аби імена людей були увічнені на меморіалі Хутора Високий, - сказав онук солдата. - Адже вони віддали свої життя за батьківщину та заслуговують гідного вшанування своєї пам’яті".

Як розповів Валерій Соболевський, вся ця робота тривала два роки. Разом з пошуковцями йому вдалося також знайти багатьох родичів бійців 5-го Окремого штурмового батальйону, які були присутні 20 червня 2012 року під час відкриття пам’ятної плити на меморіалі Хутора Високий.

"Ми безмежно вдячні пошуковцям за їхню нелегку роботу, адже завдяки їм ми тепер принаймні знаємо, де загинули наші рідні, яких ми багато років вважали зниклими без звістки, - сказала під час відкриття пам’ятної плити Тамара Педосенко, онучка одного з бійців 5-го окремого штурмового батальйону. - Адже людина не може зникнути, не лишивши жодного сліду".

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.