Спецпроект

У Петербурзі створюють музей ленінградського рок-клубу

У Петербурзі стартував збір експонатів для музею історії Ленінградського рок-клубу. В експозицію нового музею могли б потрапити як особисті речі музикантів, так і матеріали, що передають дух епохи, в яку народилося таке незвичайне явище як російський рок.

Про це пише russiantourism.ru.

 

"Якось не зовсім тверезий я пішов пити каву в "Асторії", - згадує екс-музикант Олександр Наумов - Якраз тоді в наше місто приїхав "Роллінг Стоунз". Заходжу я в ресторан і бачу - прямо переді мною Кейт Річардс. Я кричу "Кейт!" І кидаюся на нього. Охоронці навіть в бік відскочили, подумали, що ми давні знайомі. Я подарував Річардсу значок із шотландським прапором, а він мені медіатор.

Тепер цей медіатор Наумов подарував організаторам музею історії Ленінградського рок-клубу.

Ленінградський рок-клуб - унікальне явище культури вітчизняного андеграунду. Відкрившись на початку 1980-х років, він виявився стартовим майданчиком для музичних колективів з усієї країни. Саме звідти вийшли культові групи "Кіно" і "ДДТ", Борис Гребенщиков і В'ячеслав Бутусов і багато хто ще.

Експонат музею 

 

"Потреба в такому музеї величезна, впевнений, що його експозиція буде затребувана глядачем, - міркує письменник, а колись і рок-музикант Володимир Рекшан - У сусідній Фінляндії про російський рок взагалі і Ленінградському рок-клубі зокрема виходять книги. Сюди їдуть групи туристів, охочих долучитися до цієї частини радянської історії, а нам в прямому сенсі нічого їм показувати: будівля на вулиці Рубінштейна, в якому знаходився рок-клуб знесено. Культовий "Сайгон" давно закритий".

 Нові експонати

"Зараз городяни і туристи, які цікавляться історією вітчизняної андеграундної культури можуть сходити на могилу Віктора Цоя на Богословському цвинтарі або в клуб "Камчатка", що відкрився в котельні на Петроградській стороні, де колись працював лідер групи "Кіно". Прямо біля печі, в яку він кидав вугілля, представлені експонати невеликого музею - магнітофон, термос і лопата Цоя, а так само кілька його малюнків. Подібна пам'ять, втім, подобається далеко не всім. Ті ж учасники групи "Кіно" в "Камчатку" не заглядають. Справа навіть не в тому, що цей музей створюють люди, які активніше за всіх гнобили Віктора при житті, - міркує рок-музикант Олексій Рибін - Котельня не була для нього якимось романтичним місцем, де легко творити, як це подається зараз. Цою зовсім не подобалося колупати вугілля - він пішов туди працювати від безвиході й убогості, в буквальному сенсі від голоду".

Альтернативою "Камчатці" міг би стати новий музей Ленінградського рок-клубу. Зараз в невеликому залі культурного центру на Пушкінській вулиці, 10, представлені вінілові платівки, магнітофонні плівки, афіші та фотографії початку 1980-х років. Експонати для музичного музею збиралися по всьому світу. По більшій частині унікальні речі надавалися самими музикантами, їх знайомими і знайомими їхніх знайомих. Так, В'ячеслав Бутусов передав музею інструменти легендарного "Наутілуса", а художник Дмитро Шагін власну модель пам'ятника невідомому гітаристу. Практично у всіх експонатів своя історія.

 

До слова, медіатор Кейта Річардса, не єдиний предмет, пов'язаний із західними виконавцями, Там же представлений, наприклад, підсилювач, подарований Ленінградському рок-клубу Джоанною Стінгрей. За словами Володимира Рекшана, експозиція буде постійно розширюватися і змінюватися. Спеціально для цього в залі викладена книга, в якій бажаючі можуть написати, що саме, пов'язане з андеграундом 1980-х є в їхніх колекціях і на яких умовах вони готові надати це в музейну експозицію.

Теми

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.