В Ужгороді під побілкою знайшли портрет імператриці Марії Терезії. ФОТО

У приміщенні єпископської резиденції в Ужгороді відновлено унікальну мистецьку пам’ятку, про існуванні якої досі взагалі не було відомо – настінний розпис з ілюзорним бароковим живописом донедавна "приховував" шар побілки.

Раніше в цьому приміщенні діяв читальний зал університетської бібліотеки. Сьогодні ж тут відновлено консисторіальний зал резиденції, повідомляє Zaholovok.com.ua.

При ремонтних ремонтах, які проводить єпархія після повернення приміщень у її розпорядження, і були виявлені розписи. Віднайшли їх у той момент, коли почали знімати забіли шпателем.

Як розповів Михайло Приймич, член Мистецької ради при єпархії, Закарпаття практично не має подібних монументальних розписів кінця XVIII століття, тому знахідка для мистецтвознавців та загалом громадськості особливо цінна.

Подібні розписи можна побачити тільки у святилищі кафедрального собору та у кількох дерев’яних церквах.

 

Альсеко — це так званий живопис по сухому. Наразі віднайдені елементи у консисторіальному залі відчищені, закріплені і відтоновані. Реставраційні роботи здійснювали фахівці кафедри реставрації Національної академії мистецтв.

У консисторіальному залі, як відомо, вирішуються основні питання єпархії. Тут засідає і дорадчий орган, що діє при єпископові.

Віднайдене зображення — це здвоєні колони з карнізами, вазонами у нішах, а склепіння має композицію, яку можна назвати "Апофеоз Марії Терезії".

Фото Габріелли Руденко

"Крім того, маємо документ, який засвідчує договір між єпископом і художником Матіасом Де Бінге, який походив з Тріра (південна Німеччина). Але що саме він виконував, достеменно не відомо", - зазначив Приймич.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.