Спецпроект

У Львові - виставка про Євгенію Гінзбург, дисидентку і мемуаристку

У музеї "Тюрма на Лонцького" відкриють документальну фотовиставку про життя відомої мемуаристки Євгенії Гінзбург.

Саме перебуваючи у Львові, вона написала перші частини книги спогадів "Крутий маршрут" про свої 18-річні протистояння поневірянням у сталінських тюрмах, таборах, засланні, осмисленим як перемога людського духу над злом.

В середині 1960-х років книгу активно поширювали самвидавом серед дисидентів.

Час і місце заходу: 28 березня, четвер 16:00. Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" (Львів, вул. Бандери, 1).

З нагоди відкриття із Німеччини приїде прийомна доньки Євгенії Гінзбург — заслужена артистка Білорусі Антоніна Аксьонова.

Виставку "Епізоди: Олександр Солженіцин, Євгенія Гінзбург" укладено із двох серій світлин. Автор першої — фотокореспондент Юрій Бєлов — мав нагоду фотографувати під час зустрічей та виступів Олександра Солженіцина на Володимирщині у серпні — вересні 1994 року, невдовзі після повернення письменника з-за кордону до Росії.

Другу серію складено з трьох фотосесій Євгенії Гінзбург, що їх зробив у львівському помешканні журналістки 1963—1965 років львівський фотограф Олег Введенський, який разом із братом Ігорем товаришував із сином мемуаристки — відомим письменником-"шістдесятником" Василем Аксьоновим ("Острів Крим", "Скажи "Изюм"!", "Опік", "Зоряний квиток" тощо).

Уперше ці світлини демонстрували у квітні 2012 року в Ростові-на-Дону. У співпраці з Національним музеєм-меморіалом "Тюрма на Лонцького" до 60-річчя від дня смерті Йосипа Сталіна куратор виставки Ігор Введенський надіслав експозицію для показу у своєму рідному Львові.

Євгенія Гінзбург (1904—1977) — відома російська письменниця, публіцист. У 1937 році була заарештована органами НКВД та засуджена на 10 років ув’язнення з наступним позбавленням прав на 5 років. 18 років провела в тюрмах, таборах і засланні. У 1955 році була реабілітована.

Виставку можна оглянути в Національному музеї-меморіалі "Тюрма на Лонцького" до 28 квітня щодня з 10:00 до 19:00 без перерви (у неділю до 17:00) за адресою: Львів, вул. Степана Бандери, 1. Вхід вільний.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.