Спецпроект

Волинські депутати звинувачують Сейм у шовінізмі та маніпуляціях

Волинська обласна рада засудила резолюцію сенату та Сейму Польщі стосовно Волинської трагедії як "антиукраїнську, шовіністичну".

Депутати облради вважають, що, свідомо ігноруючи та замовчуючи історичну правду, масові етнічні чистки з боку польських збройних формувань на території Волині, Холмщини та інших, "польська сторона відійшла від принципів взаємного прощення, рівноправності, добросусідства", передає Інтерфакс.

"Ми, депутати Волинської обласної ради, засуджуємо ухвалену сенатом і Сеймом Республіки Польща антиукраїнську, шовіністичну резолюцію з приводу подій 1943 року на Волині. Назвавши дії українців, які вели боротьбу на своїй етнічній території за власну незалежність проти різних окупантів, "етнічними чистками з ознаками геноциду", поляки поставили під сумнів основоположне право кожного народу на самовизначення та опір проти агресорів", - йдеться в ухваленому на засіданні облради в понеділок зверненні до жителів Волинської області, текст якого наводить прес-служба Волинської облорганізації ВО "Свобода". За інформацією прес-служби, звернення підтримали 64 депутати.

На переконання депутатів, своєю резолюцією польський Сейм "намагається перекреслити всі напрацювання в напрямі українсько-польського порозуміння, досягнуті впродовж останніх 20 років".

"Вважаємо, що формулювання, вжиті польською стороною в офіційному документі, є спотвореними, однобічними, антиукраїнськими та свідомо викривлюють тогочасну дійсність. Польські парламентарі вдаються до маніпуляцій та посилаються на сфабриковані й доволі сумнівні факти, які не відображають справжньої картини подій на Волині та у Західній Україні в роки Другої світової війни", - наголошується у зверненні Волинської облради.

У документі також зазначається, що "базуючись на недостовірних, тенденційних джерелах, польські політики нав'язують нам власну версію подій на Волині, яка покликана дискредитувати право українців на власну державу".

"Ми ще раз наголошуємо польській стороні: українці не воювали під Варшавою чи Краковом, а боролися за свою незалежність на власній землі", - акцентують увагу волинські депутати.

Вони впевнені, що позиція польського парламенту "не тільки не має нічого спільного з історичною правдою", а й суперечить політиці примирення, рівноправності та добросусідства й "загрожує зірвати взаєморозуміння між двома націями".

"Своїми непродуманими діями частина польських політиків розпалює нове протистояння", - застерігають у Волинській облраді.

Нагадаємо, польський Сейм у своїй резолюції до 70-річчя Волинської трагедії назвав українсько-польський етнічний конфлікт 1940-х років "етнічною чисткою з ознаками геноциду". Тим часом, президент Польщі Броніслав Комаровський закликав українців та поляків до примирення, а згодом до нього приєднався і Папа Римський Франциск.

Волинська трагедія - обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені селянськими загонами самооборони з обох боків, Українською Повстанською aрмією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

Є частиною масштабного польсько-українського міжетнічного конфлікту 1940-х років. Існуютьрізні версії подій на Волині, внаслідок яких загинули десятки тисяч поляків та тисячі українців. В Польщі існує доволі потужний правий "кресовий рух", який використовує події 1940-х длязображення українців як різунів і паліїв.

Офіційно процес примирення розпочали у 2003 році президенти Кучма і Кваснєвський, у 2006-му його продовжили Ющенко і Качинський, відкривши у селі Павлокома пам'ятники замордованим українцям і полякам. Тоді ж українські політичні і громадські діячі попросили вибачення у поляків.

Раніше польські історики і політики (за винятком кресових організацій) згоджувалися, що під час Волинської трагедії постраждали і українці. Однак тепер керівник Інституту національної пам'яті Польщі в односторонньому порядку покладає провину за українсько-польський міжетнічний конфлікт 1940-х на українців, називаючи трагедію "різаниною" і "геноцидом".

У червні 2011 року повідомлялося про плановане прийняття ВР і польським Сеймом спільної заяви щодо подій українсько-польського протистояння часів Другої світової. Заява досі не прийнята.

Дивіться також інші матеріали за темою "Волинська трагедія"

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.