Спецпроект

У столиці презентують фотовиставку з Умані

У фотогалереї Ігоря Гайдая "Камера", що у центрі столиці, відкрилась виставка Максима Дондюка "Умань, Рош-Га-Шана", фото для якої збирались протягом п’ятьох років (2008-2012).

Про це пише prostir.museum.

Журналіст одним з перших почав долучатись до щорічного святкування, поступово стаючи "своїм" серед хасидів.

На виставці відвідувачів зустрічають 21 фотографія, кожна з яких розповідає свою малу історію з бурхливого дійства єврейського Нового року на могилі цадика Нахмана з Брацлава.

Основний елемент кожного фото – незмінні хасидські шляпи. Виставка переносить відвідувача за стіл до хасидів, де розташоване різноманіття страв разом зі звичними пляшками Fanta, Sprite та Pepsi.

Умань від Дондюка – це фото урочистої Тори, яку оточують усі паломники, намагаючись допомогти донести святиню; це євреї на даху, які спостерігають за дійством згори, мов горді орли; це малий хлопчик, що спить на колінах свого батька за партою, а також старий хасид, що грає на гітарі…

Особливу атмосферу світлин можна відчути, подивившись на постать старого хасида, що стоїть над могилою цадика, поринувши у свої думи. Одне з найяскравіших фото – це єврей у тендітній в’язаній кіпі, який грає на скрипці, на тлі іншого хасида, що голяка стоїть на краю прірви над річкою.

Окрім того, центральний мотив фотографій – дерево, що ніби нагадує Древо Сефірот (Древо Життя у Каббалі), що виникає у різних кутах світлин. Можливо, творчий задум автора, а, може, просто символічний збіг.

Максим Дондюк вперше потрапив до Умані у 2008 році, отримавши завдання від редакції. В подальшому він щороку брав відпустку, аби побувати на святі та проявити свою творчість крізь знімки хасидів.

Виставка працює у Києві з 5 до 30 вересня, у галереї Сергія Гайдая "Камера", за адресою вулиця Прорізна, 22, з 15:00 до 19:00 щодня крім середи.

Теми

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.