ХОЧУТЬ ЛІКВІДУВАТИ ІНСТИТУТ АРХЕОГРАФІЇ АКАДЕМІЇ НАУК

У найближчі три дні президія Національної академії наук України планує ліквідувати Інститут української археографії та джерелознавства ім.Грушевського НАН України.

Про це стверджується в листі, розміщеному на ФБ-сторінці інституту.

Автори листа стверджують, що це робиться раптово, кулуарно, без жодних обговорень з колективом та науковою громадськістю.

"Загроза ліквідації Інституту виникла після відходу у вічність 14 червня 2013 року засновника й незмінного директора інституту, члена-кореспондента НАН України Павла Степановича Соханя, а зараз переходить у площину конкретного рішення", ідеться в листі.

На думку авторів листа, знищення інституту буде відчутною втратою не лише для академічної гуманітаристики, а й для всієї української культури та її державності.

Вчена рада і загальні збори колективу інституту заявила про відсутність наукових та будь-яких інших підстав для ліквідації закладу, підкресливши, що комплексна перевірка роботи Інституту, здійснена президією НАН України в 2011 р., не виявила суттєвих недоліків.

За повідомленням ученої ради, ще кілька днів тому питання ліквідації інституту не піднімалося. Навпаки, в робочому порядку обговорювалися плани діяльності закладу.

Трудовий колектив звернвся з листом до президента НАНУ Бориса Патона з проханням об’єктивно розібратися в ситуації і заявив, що залишає за собою право на акції протесту.

Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України було створено у 1991 році. Головним його завданням є виявлення та наукова публікація документальних та інших масивів джерел з історії України та її місця у світі.

За 22 роки Інститутом реалізовано десятки актуальних наукових проектів, найважливішими з-поміж яких є, наприклад, публікація фундаментальних багатотомних видань: "Архів Коша Нової Запорозької Січі 1734-1775", "Універсали українських гетьманів", нова серія "Літопис УПА", "Український археографічний щорічник", повне зібрання творів Михайла Грушевського у 50-ти томах, Дмитра Яворницького у 20-ти томах, Дмитра Багалія у 6-ти томах та ін.

Вчені Інституту опублікували десятки якісних монографічних досліджень з різних ділянок української та всесвітньої історії. Інститут співпрацює з провідними університетами й дослідницькими закладами США, Канади, Польщі, Австрії, Франції та ін.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.