Спецпроект

Унікальну дерев'яну церкву на Закарпатті перетворять на музей

Жителі села Колодне у Тячівському районі, щоб уберегти свою 500 - річну дерев'яну церкву для нащадків, планують перетворити її на музей. Тільки таким чином, кажуть вони, їй буде гарантоване нове життя.

Про це пише Мукачево.net.

Сільський голова Колодного Іван Кричфалушій має намір спочатку відреставрувати храм - поміняти прогнилу підлогу, підняти фундамент і зробити дерев'яний паркан навколо церкви.

"Планується реставрація пам'ятника, особливо древніх настінних розписів", - розповідає він.
Іван Кричфалушій, щоправда, висловлює побоювання, що добрі наміри можуть розчинитися в часі. 

Проектно-технічну документацію для проведення реставраційних робіт розробили ще в 2011 році. Як архітектурна пам'ятка, церква знаходиться на балансі відділу культури Тячівської РДА. Вони і повинні подбати про її подальшу долю.

"Якби церкву взяло під свій захист ЮНЕСКО, про неї б дбали більше, - каже він. - Але проблемою стало те, що багато реліквій були вивезені з храму. Під час реставрації будівлі в 1969-1976 роках забрали престол і ікони, які так і не повернули. Ходять чутки, що воні знаходяться десь в Санкт-Петербурзі".

За своє життя церква святого Миколая пережила кілька перебудов. Спочатку вона перебувала в одаря. Як кажуть старі люди, її перевезли на волах і поставили на погорб (кладовище) в центрі села.

Побудована церква за допомогою зрубів без єдиного цвяха. Їх почали використовувати вже під час реставрації. Зберігся унікальний настінний розпис невідомого художника. Старі дзвони перевезли до нової православної церкви. І тільки завдяки своїй непідйомній вазі не знайшов нового власника тріснутий кам'яний престол у дворі церкви.

Однак час не щадить найдавніший храм Європи. Найбільшого руйнування зазнала церква в часи радянського атеїзму.

Дощ майже знищив унікальні образи святих на дерев'яних стінах. Тільки в роки незалежності спільними зусиллями небайдужих людей вдалося припинити руйнування архітектурної спадщини . За гроші гранту, який виділив уряд США (37000 доларів) перекрили дах церкви, на пожертви сільської громади зміцнили стіни, поставили ворота, на вікна - ковані решітки, вимостили кам'яними сходами дорогу на пагорб, де знаходиться церква. Тоді на відкриття реконструйованого храму приходив особисто посол США в Україні Вільям Тейлор.

Але для відновлення первозданної краси дерев'яної пам'ятки потрібно зробити ще дуже багато чого. Тому великі надії відродження 539-річної церкви село Колодне пов'язує з відкриттям музею.

У той же час і місцеві жителі не стоять осторонь. У дерев'яному храмі вже зібрані цінні експонати - предмети домашнього вжитку (глечики, тарілки, бочки, маслобійки, відра та інше дерев'яне начиння), одяг, взуття, рушники, старовинні образи. Їх зносили всім селом, у кого що залишилося з минулого.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.