Спецпроект

НКВД переслідував галичан і волинян, які допомагали в Голодомор

Коли у 1939-му в Західну Україну прийшла радянська влада, то вона арештувала частину активістів, які допомагали українцям під час Голодомору 1932-33 років.

Про це під час презентації у Львові книги "Людяність у нелюдяний час" розповів кандидат історичних наук, автор монографії "Західна Україна і Голодомор 1932-1933 рр." Ярослав Папуга.

На початку 1930-х років із Західної України ще можна було пересилати посилки з продуктами для наддніпрянців. Але під час Голодомору політика радянської влади змінилась – вона вирішила заробити на людському горі.

За словами історика, для того, щоб переслати посилку, треба було доплатити ще велику суму грошей. Пересилали й готівку – американські долари чи польські злоті, за які у спеціальних магазинах за завищеними цінами можна було купити продукти.

Історик наголосив, що у липні 1933 році у Західній Україні було створено спеціальний громадський комітет для допомоги голодуючим.

"До кінця року комітет збирав кошти. Частину з них було витрачено на міжнародну діяльність, щоб донести інформацію про Голодомор до світу, - зазначив Папуга. - Більшу частину переслали голодуючим. Подібні комітети були створені практично всюди, де була українська діаспора – у Франції, Великобританії, Бельгії та ін. Координатором їхньої діяльності був саме львівський комітет".

Були випадки, коли голодуючим із Української соціалістичної радянської республіки вдавалось утекти на Західну Україну через радянсько-польський кордон.

Українці, які жили у цій прикордонній зоні, вимагали від польської влади, щоб вона дозволила наддніпрянцям залишитись. У більшості випадків польська влада лояльно до цього ставилась, хоча були випадки, що і перешкоджала українцям.

Особливо, коли було заплановано на 29 жовтня 1933 р. День жалоби і протесту – у цей день по всьому світі українці виступали проти Голодомору. У деяких місцевостях були випадки, що за кілька днів до цього польська влада затримувала українських активістів, а після проведення заходу випускала їх на волю.

Теодор Данилів із Бучацького повіту Тернопільського воєводства у своїх спогадах згадував, що коли його у 1939 році викликали у міліцію на допит, то основним звинуваченням була антирадянська пропаганда у 1933 р. Коли у концтаборах він розповідав наддніпрянцям про допомогу із Західної України – вони навіть не знали, що робились такі спроби їх порятувати.

Допомога із Західної України під час Голодомору частині людей все ж таки допомогла. Ярослав Папуга розповідає, що у архівах зберігаються тогочасні листи, де наддніпрянці дякують своїм братам з правого берега р.Збруч за допомогу, яка дала їм можливість вижити.

"Однак, це не можна порівнювати з героїзмом українців, які голодували самі і останнє віддавали своїм односельцям", – підкреслив історик.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.