Спецпроект

Кримська митниця передала до музеїв раритетний конфіскат

Найціннніші речі - срібний стакан для олівців, самовар, портсигар та ікони.

Про це пише investigator.org.ua.

Кримська митниця Міндоходів передала в КРУ "Центральний музей Тавриди " і КРУ "Керченський історико-культурний заповідник" предмети, які становлять історичну та культурну цінність. Як повідомляє прес-служба відомства, серед 123 раритетів на загальну суму близько 240 тисяч гривень, були стакан для олівців, самовар, сумочка кольчужного плетіння, портсигар, бінокль польовий, а також монети, гудзики, ордена, медалі, ікони. Усі цінності, які незабаром відвідувачі зможуть побачити в експозиціях кримських музеїв, виявлені в цьому році при проведенні митного контролю та митного оформлення на митних постах " Сімферополь-аеропорт " та " Керч ".

У першу чергу привертає увагу переданий в КРУ "Центральний музей Тавриди" срібний стакан для олівців з позолоченою внутрішньою поверхнею. Громадянин Росії намагався вивезти рідкісну річ в Москву, не вказуючи її у митній декларації. За висновком експерта, цей стакан представляє історичну та культурну цінність. Його рекомендовано включити до Державного реєстру національної культурної спадщини як виріб, що належить роботі відомих майстрів - ювелірів другої половини ХІХ - початку ХХ ст .Орієнтовна вартість раритету становить не  менше 10 тисяч гривень.

Серед переданих КРУ "Центральний музей Тавриди " цінностей також особливо виділяється самовар, виготовлений у період 1912-1918 рр. Цінну річ громадянин України збирався вивезти в Стамбул в травні цього року. У цей же музей передали виготовлену в Україні на початку 20 століття ( 1908-1926 рр.) сумочку кольчужного плетіння з срібла, яку разом з іншими цінностями наш співвітчизник намагався вивезти авіарейсом "Сімферополь - Тель-Авів ".

Представники митниці наголошують, що подібні речі підлягають обов'язковому письмовому декларуванню. На їх переміщення та вивезення з України встановлено заборони чи обмеження. 

Теми

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.