Допоможіть проекту "Усні історії медиків Майдану"

Істориків і студентів профільних спеціальностей запрошують долучитися до проекту "Усні історії медиків Майдану". Мета - документувати свідчення волонтерів медичних бригад, які працювали на передовій під час акцій протесту зими 2013-14 років у Києві.

Відповідний заклик оприлюднено на FB-сторінці проекту "Хісторіанс".

Розповіді волонтерів медичних бригад Майдану здатні скласти унікальну усну історію, нагадують організатори збору свідчень. Її необхідно зберегти для майбутніх поколінь, особливо тому що документи не зможуть відобразити всі аспекти цієї історії.

Усна історія - це широко визнаний дослідний історіографічний метод, розроблений в кінці 60 -х років. В основі цього методу - розуміння того, що усні свідчення очевидців подій так само важливі і надійні (або ненадійні), як і письмові документи.

До того ж, вони створюють додатковий вимір, яке в документах звичайно втрачено: погляд на історію "знизу" (історію звичайних людей , а не тільки правителів , лідерів та інших важливих персон) та пов'язані з цим емоції. В усній історії значення подій для тих , хто їх переживає, так само важливо , як і самі події.

Якщо у вас є досвід та навичка "не травмувати" своїми питаннями того, хто інтерв'юється – ви можете долучитися до проведення інтерв’ю. Якщо такого досвіду немає – ви можете долучитися до розшифрування аудіо та відеозаписів.

Координатор проекту: Андрій Карачевський, 095-286-81-92.

5 квітня Роберт ван Ворен (відомий голландський публіцист та історик) буде проводити навчання для тих, хто планує долучитися до цього проекту.

У планах Роберта знайти гроші не тільки на дослідження усних історій медиків Майдану, але й інших учасників подій січня-лютого 2014 року. Наразі вся робота проводиться на волонтерських засадах.

Подробиці про місце та час семінару повідомимо (попередньо: вул. Волошська, 10, 5 корпус Києво-Могилянської Академії, кафедра історії, з 10.00 до 18.00)

Повідомте про своє бажання прийняти участь в цьому проекті на адресу karachevskyy@ukr.net.

Вкажіть де та на якому курсі навчаєтесь, чи працюєте, чи проходили навчання з "Усних історій", чи маєте відповідний досвід, чи згодні бути "розшифрувальником", чи маєте досвід волонтерства в подіях січня-лютого 2014 р.

Дивіться також інші матеріали за темою "Усна історія"

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.