ПОМЕР ІВАН ПЛЮЩ. Кілька цитат політика

Колишній голова Верховної Ради та секретар РНБО Іван Плющ запам'ятався не тільки як політичний "важковаговик", але й майстер специфічних "народницьких" перлів.

Деякі з цитат Івана Плюща згадує Корреспондент.net.
 
"Депутате Заєць! Не стрибайте по залі! Ви ж не в лісі!" - одна з найвідоміших фраз, кинута з президії в залу на адресу народного депутата Івана Зайця.
 
Пізніше, коли той став міністром екології, Іван Плющ пожартував: "Які Зайці, така й екологія".
 
Одного разу, коли нардепи висували кандидатів у судді Конституційного суду, терпіння Івана Плюща урвалося: "Зачекайте! Так це ж силу-силенну кандидатів зможуть висунути. А що робити з вже висунутими членами?"
 
Легендарною стала і дикція Івана Плюща, який вимовляв замість звуку "ф" - "хв": "Включіть мікрохвона у задньому проході!"

Також Історична Правда пригадує політичний анекдот 1990-х: "Іване Степановичу, чому ви кажете "депутат Хвіленко", але "фіртка"?"

Іван Плющ (ліворуч) і майбутній президент України Леонід Кравчук у президії Верховної Ради - чи то ВР УРСР, чи то вже ВР незалежної України. 1990-91 рр. Фото: BBC

Коли у ВР хотіли "продавити" один із законопроектів, Іван Плющ поставив риторичне питання: "Навіщо його пхати, якщо воно не лізе?"
 
Також покійний спікер став автором воістину золотого афоризму "Впихнути невпіхуєме".
 
"Депутат! Не пам'ятаю хвамілії - той, що в піджаку!"
 
"Я б не хотів, щоб тут влаштовували системи голосування, які могли б дозволяти голосувати із супутника".

"Я за життя стiльки сала з'їв, що соромно свиням в очi дивитись".

"Севрюгу [в часи СРСР] можна було купити, лосося, воблу. А коли у тебе є можливість все це купити, пропадає бажання запасатися або наїдатися про запас".

У новій "Таврії". Фото з архіву Вахтанга КІПІАНІ

"Ви думаєте, чому нас весь світ так боявся? Тому що іноземцям ставало страшно, коли вони в наші громадські туалети заходили!".
 
"Ті, кого сьогодні називають олігархами і хто їздить на мерседесах, прийшли до свого багатства за принципом "із грязі в князі". У мене нема потреби в таких грошах – я вважаю себе забезпеченою людиною вже понад 30 років. Моя зарплата за часів Союзу була 1300 рублів, із 68-го року у мене було дві машини і два водії. В 84-му я став Головою Київського облвиконкому і мав на машині номер 80-02. Оця 80-та серія означала, що ДАІшники, коли машину бачили, тікали з перехрестя. Вище були тільки члени політбюро - у них номери починалися на 60. І мені не треба були ніякі "бізнеси".

А ще пригадуємо чудовий вираз "...всім профсоюзам і профспілкам".

Як повідомлялося, Іван Плющ помер у ніч на 26 червня у Києві на 73 році життя.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.