Всеукраїнська акція "Запиши найцікавіший спогад про Майдан"

До першої річниці початку Євромайдану Український інститут національної пам’яті запрошує усіх охочих взяти участь в акції “Запиши найцікавіший спогад про Майдан”.

 

"Майдан – це не лише місце в центрі Києва, де відбувався спротив встановленню диктатури, це символ боротьби громадян за свої права і свободу, розповідає координатор проекту "Майдан: усна історія" Іванна Кобєлєва. У кожного Майдан був свій. Не всі перебували фізично на столичному Майдані Незалежності, але кожен допомагав, як міг, – збирав ліки і теплі речі, транспортував хворих, провадив інформаційну роботу та ін. Ми хочемо, щоб люди розповіли про свій найцікавіший спогад зі свого особистого Майдану".

 

Для участі в акції необхідно зняти коротке відео (до 5 хв.) із учасником подій зими 20132014 рр. або ж записати свою розповідь із найцікавішим, на вашу думку, спогадом про Майдан. Відео потрібно надіслати Українському інституту національної пам’яті, заповнивши анкету: http://goo.gl/jKk8Sk (контакти в анкеті). Кінцевий термін: 1 грудня 2014 року.

 "Майдан: усна історія" проект Українського інституту національної пам’яті з метою зібрати відео та аудіосвідчення активістів Євромайдану про події зими 20132014 років. Для того, щоб зафіксувати суб’єктивний досвід громадян, співробітники УІНП беруть розгорнуті інтерв’ю в активістів із різних середовищ Євромайдану та записують їх на аудіо та відеотехніку.

Ці записи стануть основою для архіву Майдану та слугуватимуть джерельною базою для істориків, режисерів-документалістів, соціологів, психологів та ін. У майбутньому матеріали будуть доступні широкому загалу, а також будуть використані в експозиції Музею Свободи / Музею Майдану.

Станом на середину листопада 2014 року записано 144 аудіо- та понад 80 відеоінтерв’ю з учасниками Євромайдану. Це – люди з різних регіонів України, різні за віком, фахом, проте всі розповідають про свою участь на Майдані та ключові події, які відбувалися тієї зими.

У рамках проекту "Майдан: усна історія" УІНП співпрацює з громадською організацією "Фонд збереження історії Майдану" та активістами, які збирають свідчення про події зими 2013-2014 рр.

                                      Дивіться також:

В Україні створюють архів усної історії Євромайдану

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.