"Українці— народ-військо". В УІНП розповіли про армію без держави

Українці - один із небагатьох народів у світі, які могли створювати своє військо, навіть не маючи держави, - розповіли  "ІП" в Інституті національної пам’яті з нагоди 14 жовтня - Дня захисника України.

"У XVI-XVII столітті козацьке військо творилося раніше за державу і потім з нього постала українська держава. Це повторилося в ХХ столітті. І у 1917-1920 роках, і пізніше, коли наша земля була окупована нацистами, люди самі брали до рук зброю.

Українська повстанська армія почала формуватися стихійно, потім цю ініціативу підтримала Організація українських націоналістів. УПА вибудовувалася звичайними людьми за зразком регулярних армій і стала унікальним явищем у світовій історії" - каже історик, голова Інституту Володимир В'ятрович.

Він стверджує, що творення українцями сучасної армії в 2014-2015 роках - теж продовження традицій та історичного досвіду:

"Військові, добровольці, медики, волонтери, кожен громадянин/громадянка, які допомагають армії і є тим народом, здатним практично без підтримки держави виставити проти ворога боєздатну армію. Ми - народ-військо".

Як відомо, День захисника України призначено на церковне свято Покрови Пресвятої Богородиці. Українська традиція вшанування Покрови була популярною в козацьку добу. У XX ст. Покрову як опікунку українського війська прийняла Українська повстанська армія.

 

Після відновлення незалежності у 1991 році цей день був неформальним Днем козацтва та УПА.

З 2014 року 14 жовтня стало державним святом захисників та захисниць України, з 2015 цей день також вихідний.

Більше про історію свята - у матеріалі на сайті Українського інституту національної пам’яті.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.