Пам'ятник Чапаєву у Волновасі не знесли, а перейменували. НОУ-ХАУ

Виконуючи закон про декомунізацію, міська рада Волновахи (Донеччина) вирішила не зносити пам'ятник Чапаєву, а перейменувати його в "монумент "Козак".

Відповідний документ у своєму Facebook оприлюднила донецька журналістка Ліна Кущ.

"Яке мультикультурне місто: і вулиця Кузьми Скрябіна, і "чапаєв-козак", - написала вона.

"Секретар міськради направить копію рішення до відділу культури і туризму Волноваської РДА для внесення змін у відповідну документацію, у тому числі в паспорт пам'ятника, охоронний договір, реєстр пам'яток культурної спадщини", - зазначається в оприлюдненому документі.

 

Рішення не зносити, а перейменувати пам'ятник депутати міськради прийняли після громадських слухань у вересні 2015 року, повідомляє Сегодня.

Більшість мешканців Волновахи підтримали перейменування, зазначає видання.

Фото: www.segodnya.ua

"Справа тут не в любові до радянського минулого, а в тому, що зносити пам'ятники саме по собі не дуже гарна справа, та й витратна. А зайвих грошей у міста вочевидь немає - прокоментував ситуацію місцевий житель Петро Косінов. - Нехай буде козак, та він і схожий, загалом. Головне, щоб усі заспокоїлися".

Фото: 21region.org

Василь Чапаєв - фельдфебель Російської імператорської армії, командир дивізії Робітничо-селянської червоної армії, учасник Першої світової війни і громадянської війни в Російській республіці. У 1917 році приєднався до більшовицького крила РСДРП.

Організовував військові сили більшовиків на східному березі Волги, загинув у 1919-му у віці 32 років у бою з Уральською армією козаків-білогвардійців. Після невдалої переправи через річку Урал в районі села Лбищенськ (нині - село Чапаєв у Казахстані) тіла Чапаєва так і не знайшли.

Іконічний плакат фільму "Чапаєв"

Образ Чапаєва-Чапая набув масової популярності в СРСР після виходу у прокат художнього фільму "Чапаєв" (1934 року). Разом з іншими персонажами кінострічки став народним героєм радянських анекдотів. Сталін вважав "Чапаєв" найкращим фільмом кінематографу СРСР, Путін назвав цю стрічку своїм улюбленим кіно.

Якщо волноваське ноу-хау з перейменування пам'ятників приживеться, його варто використати для збереження видовищного монументу більшовицькій Першій кінній армії Будьонного, над трасою "Київ-Чоп" в районі Олеська (Львівщина).

 Так було...

Місцеві мешканці ще з часів СРСР називають пам'ятник будьонівцям цілком декомунізовано - "Коні". Досвід Волноваської міськради у перейменуванні кінних статуй підказує ще одну чудову назву - "Козаки" :)

Наразі монумент у привабливому туристичному місці не перебуває на балансі жодної установи і розграбовується :(

...так стало. Значну частину мідних листів із пам'ятника вже обдерли. Фото: zaxid.net

Нагадаємо, після прийняття ВР законів про декомунізацію висловлювалася пропозиція перейменувати місто Дніпропетровськ (на честь більшовицького лідера Петровського) на... Дніпропетровськ (в честь апостола Петра).

Інші матеріали за темами ДЕКОМУНІЗАЦІЯ та КОЗАЦТВО

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.