КОСОВО НЕ ПРИЙНЯЛИ В ЮНЕСКО

Генеральна асамблея ЮНЕСКО (організація ООН з питань освіти, науки і культури) проголосувала проти прийняття Косово в цю організацію.

Про це повідомляє повідомляє UN Tribune.

У голосуванні взяли участь 142 члена ЮНЕСКО. За прийняття Косово проголосували 92 країни, проти було подано 50 голосів, представники 29 країн утрималися.

Для прийняття Косово в ЮНЕСКО треба було 95 голосів "за", тобто не вистачило трьох голосів.

Представники України, Ірану та Іраку не з'явилися на це голосування.

Проти прийняття Косово в ЮНЕСКО, в числі інших, проголосували Сербія, КНР, Індія, Бразилія, Росія, Білорусія, Казахстан, Словаччина, Індонезія, Північна Корея, Венесуела і Палестинська автономія.

За прийняття голосували більшість країн ЄС, Канада, Велика Британія, Швейцарія, Туреччина, Таїланд, Малайзія, Панама, Пакістан, Нова Зеландія, Афганістан та інші.

Утрималися, зокрема, Боснія та Герцеговина, Польща, Греція, Колумбія, Румунія, Перу, Нігерія, Сингапур, Туніс та інші.

Для того, щоб вступити в ЮНЕСКО, державі або території не обов'язково бути членом ООН або мати загальновизнаний незалежний статус. Приміром, у 2011 році в ЮНЕСКО була прийнята Палестинська автономія.

Незалежність Косова (колишній автономний край Соціалістичної федеративної республіки Югославії, пізніше - у складі Сербії) проголошено у 2008 році після війни 1998-99 рр.

Станом на серпень 2015 року державу Косово визнали 108 із 193 країн-членів ООН, у тому числі США і 23 з 28 країн ЄС. Україна не визнає незалежність Косова.

Під час масових заворушень 2004 року в Косово були знищені 16 православних церков, частина з яких є пам'ятками архітектури середньовічної Сербії.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.