АНОНС: Результати першого етапу декомунізації в Україні

21 листопада завершився перший етап реформи декомунізації — місцеві громади мали обрати нові назви вулицям, селам та містам.

Про його перебіг, підсумки, труднощі та перейменувальні "ноу-хау" місцевих рад розкажуть на прес-конференції.

Що зроблено місцевими радами на виконання закону про декомунізацію? Які нові назви вони запропонували Верховній раді? Хто перейменовуватиме населені пункти, органи місцевого самоврядування яких не звернулися до Верховної Ради України? Як вплинула виборча кампанія-2015 на декомунізацію? Коли нарешті діти не йтимуть до школи вулицею Леніна?

Ці та інші запитання розкриють Володимир В’ятрович, Голова Українського інституту національної пам’яті, Андрій Парубій, перший заступник Голови Верховної Ради, Владислав Мороко, директор Департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізької обласної державної адміністрації, Ярослав Юрчишин, експерт з питань адвокації Реанімаційного Пакету Реформ.

21 листопада збіг термін, коли на виконання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки", сільські, селищні, міські ради мали ухвалити рішення про нові назви вулиць та інших об’єктів топоніміки.

Український інститут національної пам’яті уклав рекомендаційний перелік населених пунктів, назви яких підлягають перейменуванню. Місцеві ради цих сіл, селищ та міст до цього часу вже повинні були визначитися щодо нових назв, прийняти відповідні рішення рад та звернутися до Верховної Ради України щодо перейменування.

Нагадуємо, що пропозиції щодо нових назв вулиць – право відповідної територіальної громади. Це можуть бути історичні назви, або нові, пов’язані з конкретним населеним пунктом та його відомими уродженцями, назви, запропоновані краєзнавчою громадськістю, істориками на громадських слуханнях. Інститут надає рекомендації лише щодо топоніміки тоталітарного режиму, якої не може бути на карті України.

23 листопада (понеділок), 10.30

Місце: Укрінформ (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 8/16) Зала 1 для прес-конференцій

Вхід вільний.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.