У Києві "декомунізували" ще вісім зупинок

У зв'язку з поверненням вулицям і провулкам історичних назв з 19 листопада шість автобусних і дві тролейбусних зупинки отримали нову назву.

Про це інформує прес-центр Київпастрансу.

Згідно з рішеннями Київської міської ради від 8 жовтня, нові назви отримали наступні зупинки таких маршрутів міського транспорту:

В зв'язку з перейменуванням вулиці Марини Раскової на вулицю Євгена Сверстюка, зупинка автобусів №№42,87 "Вулиця Марини Раскової" (на вимогу) в напрямку ст. м "Осокорки" перейменовується на "Вулицю Євгена Сверстюка" (на вимогу).

Зупинка автобуса №104 "Вулиця Комсомольська" в обох напрямках перейменовується на "Вулицю Нектарна".

Зупинка автобуса №27 "Вулиця Червонопрапорна" перейменовується на "Вулицю Пирогівський шлях".

Зупинки тролейбуса №14 та автобуса №62 "Вулиця Сергія Струтинського", розташовані по вул. Бастіонній в обох напрямках і на вул. Дружби народів в обох напрямках для тролейбуса №43 та автобуса №51 перейменовуються на "Вулицю Болсуновську".

Нагадаємо, у жовтні 2015 року "Київпастранс" перейменував зупинки "Артема" і "Щорса".

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.