Венеціанка: "Декомунізація - право України, але закон слід змінити"

Декомунізація триває, законодавство планують вдосконалити. Мета незмінна — сформувати суспільний імунітет проти порушень прав людини й унеможливити пропаганду тоталітарних практик.

"Венеційська комісія визнала право України забороняти або навіть встановлювати кримінальну відповідальність за використання певних символів і пропаганду тоталітарних режимів", — ідеться в проміжній позиції Венеційської комісії та ОБСЄ щодо Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".

Рада Європи надала Києву низку рекомендацій, які дозволять привести закон у відповідність до стандартів Ради Європи, водночас зберігши його основне завдання щодо заборони комуністичної та націонал-соціалістичної пропаганди.

Венеційська комісія та Бюро демократичних інституцій та прав людини (БДІПЛ) ОБСЄ визнають право України заборонити чи навіть криміналізувати певну символіку або пропаганду тоталітарних режимів, однак попереджають, що в нинішньому формулюванні закон може призвести до порушення права на свободу висловлювання.

Зокрема, Київ закликали точніше визначити термін "пропаганда" – таким чином, щоби це визначення "стосувалося лише чогось більшого, аніж простого вираження думок чи ідей".

Також експерти висловили думку, що закон містить суворі та непропорційні санкції. "Кримінальна відповідальність повинна бути лише щодо дій, які становлять небезпеку для суспільства", - пояснили в РЄ.

Окреме зауваження стосується заборони політичних сил, які порушують закон "Про засудження тоталітарних режимів". "Заборона таким партіям брати участь у виборах чи їх розпуск має бути останнім засобом впливу і застосовуватися лише у виключних випадках", - йдеться у висновку, схваленому у Венеції.

Ще одна проблема – можливість кримінального переслідування журналістів і фактичного запровадження державної цензури, включно із закриттям ЗМІ, якщо буде вирішено, що вони долучені до "пропаганди".

Результати цього етапу роботи Комісії та позицію України щодо отриманих попередніх рекомендацій озвучили на прес-конференції в Українському кризовому медіа-центрі Андрій Парубій, перший заступник голови Верховної Ради України; Павло Петренко, міністр юстиції; Ганна Гопко, голова Комітету Верховної Ради України у закордонних справах, співавторка закону; Володимир В’ятрович, голова Українського інституту національної пам’яті; Сергій Пєтухов, заступник міністра юстиції України, учасник засідання Венеційської комісії; Ігор Розкладай, юрист Інституту медіа права, експерт "Реанімаційного пакету реформ".

Загалом визнаючи право України проводити декомунізацію, забороняти пропаганду та використання символів тоталітаризму, експерти Венеційської комісії висловили зауваження щодо, на їх думку, надто суворих санкцій за порушення Закону.

Україні рекомендують, зокрема, конкретизувати визначення терміну "пропаганда", щоб уникнути побоювань щодо можливого негативного впливу на свободу слова й академічну дискусію.

Оприлюднена позиція – проміжна, й обговорення вдосконалення згаданого закону з Венеційською комісією триває, зазначили експерти.

Україна детально ознайомиться із висловленими зауваженнями, опрацює їх і готова врахувати задля вдосконалення декомунізаційного законодавства.

Верховенство прав і свобод громадянина неможливе без безкомпромісного засудження та недопущення дій, які становлять безпосередню загрозу основоположному праву людини на життя.

Незасудження злочинів комунізму та відсутність санкцій щодо використання тоталітарних практик в управлінні державою призвело до масових порушень прав людини режимом Януковича, вбивств та війни.

Головна мета декомунізаційних законів — формування суспільного імунітету проти обмеження прав і свобод.

На думку Української держави, зазначеній у преамбулі Закону, закон приймався і втілюється "з метою недопущення повторення злочинів комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, будь-якої дискримінації за національною, соціальною, класовою, етнічною, расовою або іншими ознаками в майбутньому, відновлення історичної та соціальної справедливості, усунення загрози незалежності, суверенітету, територіальній цілісності та національній безпеці України".

Учасники прес-конференції також підкреслили, що Закон пройшов громадське обговорення, його прийняття відбулося згідно з парламентською процедурою, що засвідчено в ухвалі Конституційного Суду України.

Як відомо, декомунізацію та денацифікацію пройшли всі демократичні європейські країни, які постраждали від тоталітарних режимів. Саме політика національної пам’яті, частиною якої є декомунізація, стала одним із базових елементів демократичної трансформації.

Успіх і регіональні особливості таких урядових заходів підкреслено у резолюції Парламентської асамблеї ОБСЄ 2009 року: "Перехід від комуністичної диктатури до демократії не може бути здійснений миттєво. При цьому мають бути враховані історичний досвід і культурна спадщина відповідної країни".

У квітні 2015 року Верховна Рада України увалила пакет із чотирьох законів про декомунізацію: про засудження тоталітарних режимів, надання повного доступу громадянам до секретної документації радянських спецслужб, правовий статус учасників боротьби за незалежність і увічнення пам’яті про перемогу над нацизмом. Венеційська комісія висловила окремі рекомендації лише щодо одного із цих законів.

Започаткована після Революції Гідності декомунізація буде проведена повною мірою — запевнили учасники прес-конференції.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.