АНОНС: У Львові презентують книгу спогадів члена ОУН, в’язня Аушвіца Омеляна Коваля

У музеї-меморіалі “Тюрма на Лонцького” презентують книгу члена ОУН Омеляна Коваля про його перебування в нацистському концтаборі Аушвіц.

У своїх спогадах згадує, як капо в таборі розправлялися з братами Степана Бандери Олексою і Василем, проігноровані досі українськими істориками два "українських" бараки в Аушвіці, в яких сиділи українці, ув’язнені за боротьбу за Українську державу, про побут в таборі та щастя і друзів, які допомогли вижити в нелюдських умовах.

Участь у презентації візьмуть:

  • Зенон Коваль — син Омеляна Коваля, бельгійський дипломат;
  • Микола Посівнич — к.і.н., науковий працівник відділу новітньої історії Інституту українознавства НАН України, упорядник видання;
  • Ярослав Сватко — публіцист, дослідник визвольного руху, Галицька видавнича спілка, редактор видання;
  • Модератор — Руслан Забілий, директор Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького".

На думку істориків, ця книга стане великим вкладенням в історію визвольної боротьби середини минулого століття та політичної діяльності української діаспори. Упорядником видання є Микола Посівнич, редактор — Ярослав Сватко.

 

Омелян Коваль був заарештований СД, перебув львівську тюрму на Лонцького, краківську тюрму Мотелюпіх і потрапив у перший етап українських політичних в’язнів в концтаборі Аушвіц.

В післявоєнний час опинився на еміграції в Німеччині, потім у Бельгії, і своє життя присвятив громадській праці на користь Україні.

Був очільником Спілки Української Молоді, головою української громади в Бельгії, членом Головного Проводу ОУН(б), відповідав у Проводі за налагодження міжпартійних стосунків на еміграції та освіту покоління, народженого у вигнанні.

Повернувся в Україну, і зараз мешкає у Львові. Нагороджений Президентом України орденом Свободи.

6 грудня, п’ятниця, 13.00

Місце: Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" (Львів, вул. С. Бандери,1 (вхід з вул. Брюллова)

Вхід вільний.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.