Кіровоградський педагогічний університет декомунізувався

2 лютого Кіровоградський державний педагогічний університет ім. В. Винниченка ухвалив нову назву вишу. Університет пропонують називати Центральноукраїнським державним педагогічним університетом ім. В. Винниченка.

Проце повідомляє "Перша електронна" з посиланням на ректора вишу Олега Семенюка.

Рішення ухвалила конференція трудового колективу, яка має право вносити зміни до Статуту університету. Нова назва присвоюється навчальному закладу саме шляхом внесення змін до цього документа

"Більшістю голосів ми вирішили пристати до тієї назви, яку ще у 1996 році хотіли присвоїти вишу — Центральноукраїнський державний педагогічний університет", — розповів пан Семенюк.

За його словами, процес обговорення варіантів нової назви для університету запустили ще в жовтні 2016 року. Пропонувалося декілька варіантів.

"Першим був "Центральноукраїнський державний педагогічний університет ім. В. Винниченка". Так ми хотіли назвати наш навчальний заклад ще у 1996 році, коли виш став університетом. Також був варіант назви, прив’язаної до європейської моделі — "Державний педагогічний університет ім. В. Винниченка (м. Кропивницький)". Ну і обговорювалась назва "Кропивницький державний педагогічний університет ім. В. Винниченка", але зважаючи на те, що всі ми освічені люди, ми розуміли що у назві "Кропивницький … імені Винниченка" відсутня внутрішня логічність", — говорить ректор університету.

Під час обговорення варіантів назв на Вченій раді третій варіант відсіявся, тож на голосування конференції трудового колективу винесли перші два. Більшість голосів працівники віддали за назву "Центральноукраїнський державний педагогічний університет ім. В. Винниченка".

Тепер навчальний заклад має подати документи з новою назвою на схвалення до Міністерства освіти і науки України, а після цього — до Кабміну.

Офіційно назву буде закріплено тоді, коли наказ про перейменування підпише міністр освіти, а юридичний відділ Кабміну його зареєструє.

Нагадаємо, 14 липня 2016 року Верховна Рада України перейменувала м. Кіровоград на Кропивницький.

Місто одержало нову назву на честь Марка Кропивницького (1840—1910) — видатного українського актора, режисера й засновника професійного українського театру, який жив і працював у цьому місті. 

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.