У Кременці встановили дошку на честь штурму повстанцями нацистської тюрми. ФОТО

19 лютого на будівлі Кременецького професійного ліцею на Тернопільщині встановили меморіальну дошку на честь звільнення в’язнів нацистської тюрми в 1943 році.

Про це "Історичній правді" повідомили представники громадської організації "Південна Волинь", з ініціативи якої з’явився меморіальний знак.

Саме в приміщенні ліцею в 1920-х – 1950-х роках розміщувалася в’язниця польського, нацистського та радянського окупаційних режимів.

 

Меморіальну дошку встановили на честь річниці звільнення українських патріотів із цієї тюрми, що відбулося в ніч із 19 на 20 лютого 1943 року. Напад на в’язницю здійснили українські повстанці під командуванням Івана Климишина –"Крука" й інших членів місцевої військової референтури ОУН(б).

 

Чин освячення дошки здійснили священики: о. Дмитро Каленюк, о. Андрій Любунь та о. Іван Дмитрів. З промовами виступили дослідник Анатолій Соболевський і член проводу Шумської станиці скаутської організації "Пласт" Віра Косік, яка переповіла спогад про увʼязнену в цій тюрмі зв’язкову УПА Марію Ткачук – "Завірюху".

 

Пластунка Шумської станиці Христина Гук продекламувала вірші своєї прабабусі Ганни Ткачук "До Крука"  та "На допити", написані 1947 року.

Зі спогадом про свого ув’язненого батька виступив Микола Семенишин з м. Почаєва. Був присутній і голова Кременецької районної ради. Після завершення заходів присутні виконали державний гімн.

 

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.