АНОНС: У Києві презентуються 150 заборонених біографій петлюрівців

У середу, 10 травня, киян запрошують поспілкуватися про місцевий вимір визвольної боротьби 1917-1921 рр.

Дослідник української військової історії Павло Подобєд презентує власне дослідження "З-під Конотопа до Аризони: невигадані історії вояків Армії УНР".
Хоча книга й присвячена збройній боротьбі за незалежність України у 1917-1921 рр., та все ж вона не є стислим переказом підручника з історії. Автор пропонує місцевий вимір подій, які визначили долю країни.
 
У дослідженні йдеться про Конотопський повіт Чернігівської губернії, що став ареною кривавих боїв трьох армій. Тут же наводяться спогади конотопських вояків, які билися під синьо-жовтим прапором проти білого і червоного ворога.
Окремої уваги заслуговує біографічний довідник, що охоплює понад півтори сотні життєписів вояків Армії УНР та Армії Української Держави, які походили з Конотопського повіту і пов’язали своє життя зі службою в українському війську.
Досі малознані або й зовсім невідомі історії конотопських вояків були написані за матеріалами архівних документів, зокрема і тих, що донедавна не були доступні дослідникам.
10 травня, 18.30  
Місце: книгарня "Є" (Київ, вул. Лисенка, 3).
Організатор: Благодійний фонд "Героїка"
Вхід вільний. 

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.