Спецпроект

Польський телеканал проілюстрував "геноцид поляків" знімком українських жертв. 18+

Польський телеканал "Хісторія" проілюстрував допис про польських жертв УПА фотографією вбитих українців.

11 липня в Польщі вперше відзначали "Національний день пам’яті жертв геноициду громадян Другої Речі Посполитої, здійсненого українськими націоналістами".

З цієї нагоди канал "Хісторія" (TVP "Historia") опублікував на своїй сторінці у "Фейсбуці" допис, проілюструвавши його знімком, на якому зображені помордовані тіла людей. Однак тими людьми виявилися не поляки, а українці, вбиті польськими партизанами, передає "Газета виборча".

Ідеться про напад праворадикального формування Національні збройні сили (Narodowe Sily Zbrojne) на українське с. Верховина, що в Красноставському повіті Люблінського воєводства, 6 червня 1945 року.

Відповідно до польських даних, тоді загинуло 194 особи, зокрема: 45 чоловіків, решта – жінки та діти. Окрім того, нападники позабирали із собою одяг, білизну, взуття, сільськогосподарський інвентар, корів свиней і коней, що належали мешканцям Верховини.

Іще один приклад, як легко помилитися із верифікацією фотографії. Раніше вважалося, що на цьому фото - тіла інших загиблих у Верховині 6 червня 1945 року. Проте доктор Маріуш Заянчковський, автор дослідження "Українське підпілля на Люблінщині" доводить, що воно було зроблено в інший час, в іншому місці.  

Загоном командували Мечислав Паздзерський-"Шарий" та Станіслав Секула-"Сокул".

Згідно з радянськими даними, у Верховині загинуло 240 українців:

"...6 июня 1945 года Банда АК, возглавляемая Соколом, напала и полностью уничтожила украинское население в селе Верховины, Красноставского района, граничащего с Хелмским уездом; убила всех поголовно жителей, в том числе стариков и детей. 240 трупов зафиксировано только что выехавшими на место представителями. Сегодня, 7 июня, идут тяжелые бои в районе села Козиляны, Хелмского уезда. Банда насчитывает до 600 человек" (ЦДАГО України. — Ф. 1. — Оп. 23. — Спр. 4356. — Арк. 113—142).

Ще один ракурс результатів погрому українців у Верховині. Стоїть, імовірно, солдат комуністичного Народного Війська Польського, що належав до радянської комісії з розслідування злочину.

Причиною нападу було прагнення керівництва НЗС порушити перемир’я між іншою антикомуністичною організацією "Воля і незалежність" та Українською повстанською армією, каже польський історик Ґжеґож Мотика.

Крім того, додає він, на жорстокість акції міг вплинути той факт, що чимало бійців загону НЗС раніше служили в 27-ї Волинській дивізії Армії Крайової, родини яких постраждали від рук УПА на Волині.

Представник радянської комісії оглядає жертв масвого вбивства у Верховині 

Публікацію з помилковим фото передрукували також інші польські ЗМІ: Nasz Dziennik, Kresy24.pl, wPolityce і "Телевізія Польська" (TVP).

Фото: gazeta.pl

Кілька користувачів "Фейсбуку" вказали на помилку.

"На майбутнє раджу вам перевіряти історичні джерела перед їх публікацією, бо такими дописами ви доводите, що вас не можна сприймати  як поважну станцію". – написав один із них.

"Але це ж знімок злочину польських націоналістів з Національних збройних сил проти 196 українців у с. Верховина 6.06.1945 … Як так сталося, що TVP Historia зробила таку кардинальну помилку?", – дивується інший.

З головної "Фейсбук"-сторінки каналу "Хісторія" допис прибрали, однак його досі видно в інших розділах сторінки. Жодного спростування чи коментаря опубліковано не було. 

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.