Донецькі терористи проголосили Малоросію. Росія співчуває, та не підтримує

Сьогодні вранці ватажок терористичної організації "ДНР" Олександр Захарченко заявив про створення нової держави Малоросія.

Про це повідомляє "Інтерфакс".

"Ми вважаємо, що держава Україна в тому вигляді, якою вона була, не підлягає відновленню. Ми, представники регіонів колишньої України, за винятком Криму, заявляємо про заснування нової держави, яка є спадкоємицею України. Ми одностайні в тому, що нова держава називатиметься Малоросією, оскільки сама назва "Україна" дискредитувала сеье", — сказав журналістам Захарченко.

За його словами, столицею "Малоросії" стає м. Донецьк, а м. Київ залишається історико-культурним центром без столичного статусу.

"Державним прапором Малоросії визнається прапор Богдана Хмельницького… Ми виходимо з того, що Донецька Народна Республіка, поруч із Луганською Народною Республікою, залишаються єдиними територіями України, не враховуючи Криму, на яких збереглася законна влада", — заявив терорист.

Прапор Богдана Хмельницького "Абданк” (1655). Фото: legendsukraine.at.ua

Нагадаємо, назва "Малоросія" закріпилася у середині ХVІІ ст. за державою, яку створив гетьман Богдан Хмельницький (інша назва — "Військо Запорізьке", історіографічна назва — "Гетьманщина").

Після того, як у 1667 році Річ Посполита та Московське царство поділили "Військо Запорізьке", назва "Малоросія" збереглася за підросійською частиною Гетьманщини. Поступово автономний статус і козацькі польності були ліквідовані російським імперським урядом.

На місці земель колишнього "Війська Запорізького" в 1764 році Росія створила Малоросійську губернію. До кінця існування Російської імперії назва "Малоросія" застосовувалася до земель Лівобережжя. На землі сучасних Донецької та Луганської областей ця назва не поширювалася.

Російська Федерація вже прокоментувала заяву Захарченка. Йому порадили "бути більш обачним у таких речах". Голова комітету Державної Думи у справах СНД, євразійської інтеграції і зв'язків із співвітчизниками Леонід Калашников так прокоментував заяву:

"З одного боку, Росія вимагатиме дотримання Мінських угод, але в той же час не можна забувати, що їх зараз Україна не виконує; з іншого боку, по-людськи я розумію Захарченка".

"Як голова комітету я цього [рішення Захарчена про заснування Малоросії — ІП] підтримати не можу. Але як людина, як комуніст, як депутат я давно закликаю Росію визнати ці держави [ДНР і ЛНР — ІП], — додав Калашников.


Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.