Відкрилася база даних "Жертви антипольського терору в Радянському Союзі 1934—1938"

В Інтернеті з’явилася база даних "Жертви антипольського терору в Радянському Союзі 1934—1938".

Базу створено з ініціативи Центру польсько-російського діалогу й порозуміння та Інституту національної пам’яті Польщі.

Як наголошують автори, за період 1934—1938 років у СРСР було знищено щонайменше 230 тис. поляків — громадян СРСР.

 

Найбільше поляків було репресовано під час "польської операції" НКВД в 1937—1938 роках. За даними московського "Меморіалу" 111091 особу розстріляли, а 28744 засуджено до позбавлення волі в концтаборах. Окрім поляків, у ході "польської опеації" під реперсії потрапляли також українці, білоруси, росіяни та євреї.

Окрім великого масштабу злочину досі не вдалося належно задокументувати його жертв. Невідомими лишаються персоналії більшості жертв, оскільки російські архіви приховують прізвища як жертв, так і катів. Доступні дані розпорошені по численних базах даних чи публікаціях, виданих у Росії та інших пострадянських країнах.

База даних "Жертви антпольського терору в Радянському Союзі 1934—1938" має на меті змінити цей стан речей. Біограми жертв — як уже відомих, так і тих, яких іще знайдуть — накопичуватимуться в єдиній польсько-російськомовній базі даних, доступній в Інтернеті.

Структура бази оптимізована задля зручності пошуку даних, виконання запитів по записах, які містять різноманітну інформацію.

 У розділі "Пошук" є форма, яка дозволяє шукати за прізвищем, іменем, по батькові й датою народження особи. Якщо людина була репресована, але в базі її немає, внести її можна через відповідну анкету.

Окремий підсайт присвячено власне "польській операції" НКВД 1937—1938 років. Тут можна знайти коротку історичну довідку про цю операцію НКВД; список поширених запитань і відповіді на них; інтерактивну хронологію терору; підбірку офіційних документів, які пітверджують репресії проти поляків за національною ознакою та докладну статистику репресованих по кожній республіці та їх адміністративно-територіальних одиницях.

 

Мультимедійна складова представлена документальними фільмами та записами свідчень членів родин тих, кого репресували в 1937—1938 роках.

Місця пам’яті жертв "польської операції" НКВД позначені на інтерактивній карті.

 

Автори передбачають, що база даних стане, перш за все, джерелом знань для живих членів родин жертв та їх близьких. А також накопичена інформація може стати в пригоді під час генеалогічних пошуків. Крім того, база дасть змогу проводити наукові дослідження радянського терору в статистичному та біографічному вимірах.

База "Жертви антипольського терору в Радянському Союзі 1934—1938" доступна за адресою www.ofiaryterroru.pl.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.