Спецпроект

Визначено ділянку, на якій постане Меморіальний центр "Бабин Яр". МАПА

19 жовтня в Києві відбулося друге засідання Наглядової ради Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр", де були озвучені підсумки центру роботи за рік. Головні тези засідання його учасники презентували на прес-конференції.

Під час засідання було розглянуто результати вивчення потенційних земельних ділянок під будівництво Меморіалу.

Голова Наглядової ради Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" (ВYНМС), голова правління Єврейського агентства для Ізраїлю Натан Щаранський пояснив специфіку цього питання:

"Тут є багато як місцевих, так і єврейських законів, які визначають, де взагалі можна займатися будівницвтом. У тих місцях, де були кладовища, захоронені люди, це категорично заборонено єврейськими і, як правило, місцевими законами. У даному випадку, ретельне розслідування ситуації проведено найвищими релігійними авторитетами у світі. Рішення затверджено головним рабином Ізраїлю, який вважається найвищою інстанцією в релігійних питаннях у світі. Це дало нам можливість сьогодні остаточно утвердити межі тої ділянки, на якій буде меморіальний комплекс".

 

Першим етапом обрання території стали незалежні дослідження, проведені з ініціативи ВYНМС такими авторитетними організаціями зі збереження єврейських традицій у питаннях поховань та вшанування пам'яті загиблих, як "Атра Кадіша" та Комітет зі збереження єврейських кладовищ. Вони допомогли встановити точні межі колишнього Лук'янівського єврейського кладовища.

Карта-схема Бабиного Яру. Натисність тут для збільшення.

"Головну увагу слід звернути на фіолетові лінії – там буде будівництво, – розповів головний рабин Києва й України, член Наглядової ради Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" Яків Дов Блайх – Територія не перетинається з кладовищем – воно досить далеко. Це дає нам впевненість, що ми обрали правильне місце, і те, що має бути зроблено, потрібно зробити саме на цьому місці".

На побоювання щодо змін ландшафту парку в Бабиному Яру, міський голова Києва Віталій Кличко запевнив:

"Однозначно цей парк залишиться зеленою зоною. Але це не те місце, де можна буде смажити шашлики. На місці лісу максимум, що ми можемо зробити, це прокласти доріжки. Зараз парк починає виглядати по-іншому: зроблено Алею праведників, вивезено сміття. Як місцева влада ми робитимемо все, щоб парк став дійсно парком пам’яті".

 

Наступний етап – рішення щодо надання ділянки під будівництво. У BYMCH обіцяють, що процедура вибору проходитиме прозоро та з дотриманням усіх стандартів.

Президент Польщі в 1995—2005 роках Александр Квасневський, який також входить до Наглядової ради, так окреслив важливість споруждження Меморіального центру для України:

"Якщо народ вміє серйозно говорити про своє минуле, якщо народ вміє відкриватися до інших народів, якщо розуміє, що означає діалог, примирення, це значить, що він уже дозрів, що в нього є сильна самоідентифікація, і він розуміє, яку роль може грати у світі. Я певен, що проект Центру в Бабиному Яру відіграватиме саме таку роль і показуватиме демократичну, хорошу, відкриту Україну".

Зліва праворуч: Джо Ліберман, Александр Квасневський, Михайло Фрідман, Натан Щаранський, Герман Хан, Віктор Пінчук. 

До Наглядової ради Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" входять: Натан Щаранський, Ірина Бокова, Герман Хан, рабин Яків Дов Блайх, Йошка Фішер, Михайло Фрідман, Павло Фукс, Володимир Кличко, Александр Квасневський, Джо Ліберман, Віктор Пінчук і Святослав Вакарчук.

Нагадаємо, з приводу проекту спорудження Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" тривають суспільні дискурсії. У березні цього року 16 відомих українських істориків виступили з відкритим листом-застереженням, у якому навели критичні зауваження щодо певних положень концепції мемеоріалу, про які їм було відомо.

Генеральний директор Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" Марек Сівець та його виконавчий директор Яна Барінова надали офіційну позицію Центру з цього приводу та розповіли детальніше про найбільш дискусійні моменти проекту.

Із критикою поточної версії проекту виступили також співпрезидент Асоціації єврейських громадських організацій та общин (Ваад) України Йосиф Зісельс та директор Українського центру вивчення Голокосту Анатолій Подольський. На захист проекту меморіалу висловився спеціаліст з історії Голокосту Олександр Круглов.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.