Ми готові до діалогу, а не до повчань — Святослав Шеремета

Відповідальний секретар Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам'яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій Святослав Шеремета підкреслив, щоукраїнська сторона готова до діалогу з питань історії, пошуку та впорядкувань місць пам’яті та поховань.

Його відповідь на останні заяви мінстра закордонних справ Польщі Вітольда Ващиковського опублікувала ІА "ЗІК".

"Підкреслюю, ми готові до ДІАЛОГУ, а не одностороннього трактування подій польськими партнерами та до повчань, що нам потрібно робити чи не робити", — наголосив Шеремета.

Він зазначив, що цей діалог передбачає, зокрема, офіційне засудження польською владою 15 актів вандалізму проти українських місць пам’яті на території Польщі, а також пропозицій щодо легалізації таких місць і пам’яті, споруджених українськими активістами без офіційного дозволу в 1990-х роках. Обох дій українська сторона чекає ще з квітня цього року. Натомість, Шеремета озвучив українські пропозиції:  

"Симетрично ми готові легалізувати польські місця пам’яті та поховань, надгробні пам’ятники, які були споруджені поза українським законодавством на території України. Як жест доброї волі від України – ми пропонуємо не повну симетрію. Адже українських місць пам’яті, які споруджені на території Польщі є близько 50-ти, а польських на території України більше 150-ти. Ми пропонували і пропонуємо легалізацію за принципом "всі на всі". Але нас далі не чують у Польщі".

Відповідальний секретар, який також є директором КП "Доля", яке розшукує останки жертв репресій та війн, озвучив вимогу до польської сторони не споруджувати пам’ятників та меморіалів на території України в обхід українського законодавства. 

"Зрештою, ми чекаємо офіційного вибачення за наругу над Тризубом – українським державним Гербом, який здійснили польські радикали в присутності керівників місцевої влади у Грушовичах 26 квітня 2017 року", — додав Святослав Шеремета. — Сподіваємось, що в Польщі більше не будуть руйнувати Хрести на місцях української пам’яті та поховань. Усе зараз залежить від позиції польської сторони".

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.