Ми готові до діалогу, а не до повчань — Святослав Шеремета

Відповідальний секретар Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам'яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій Святослав Шеремета підкреслив, щоукраїнська сторона готова до діалогу з питань історії, пошуку та впорядкувань місць пам’яті та поховань.

Його відповідь на останні заяви мінстра закордонних справ Польщі Вітольда Ващиковського опублікувала ІА "ЗІК".

"Підкреслюю, ми готові до ДІАЛОГУ, а не одностороннього трактування подій польськими партнерами та до повчань, що нам потрібно робити чи не робити", — наголосив Шеремета.

Він зазначив, що цей діалог передбачає, зокрема, офіційне засудження польською владою 15 актів вандалізму проти українських місць пам’яті на території Польщі, а також пропозицій щодо легалізації таких місць і пам’яті, споруджених українськими активістами без офіційного дозволу в 1990-х роках. Обох дій українська сторона чекає ще з квітня цього року. Натомість, Шеремета озвучив українські пропозиції:  

"Симетрично ми готові легалізувати польські місця пам’яті та поховань, надгробні пам’ятники, які були споруджені поза українським законодавством на території України. Як жест доброї волі від України – ми пропонуємо не повну симетрію. Адже українських місць пам’яті, які споруджені на території Польщі є близько 50-ти, а польських на території України більше 150-ти. Ми пропонували і пропонуємо легалізацію за принципом "всі на всі". Але нас далі не чують у Польщі".

Відповідальний секретар, який також є директором КП "Доля", яке розшукує останки жертв репресій та війн, озвучив вимогу до польської сторони не споруджувати пам’ятників та меморіалів на території України в обхід українського законодавства. 

"Зрештою, ми чекаємо офіційного вибачення за наругу над Тризубом – українським державним Гербом, який здійснили польські радикали в присутності керівників місцевої влади у Грушовичах 26 квітня 2017 року", — додав Святослав Шеремета. — Сподіваємось, що в Польщі більше не будуть руйнувати Хрести на місцях української пам’яті та поховань. Усе зараз залежить від позиції польської сторони".

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.