Спецпроект

Польські націоналісти знищили пам'ятник воякам УПА та здійснили наругу над гербом України. ФОТО

26 квітня активісти польських націоналістичних організацій розібрали на кладовищі с. Грушовичі поблизу Перемишля надгробний пам'ятник воякам УПА.

Надгробок до цього вже плюндрувався вандалами, передає "Українська правда". Поліція не втручалася, а війт гміни Стубно Януш Слабіцький навіть дав свою згоду на дійство.

Зокрема він заявив, що пам'ятник усунуто в рамках громадської ініціативи, оскільки він псував естетичний вигляд кладовища, був нестабільний, а відтак небезпечний для оточення.

 Фото: portalprzemyski.pl 

Крім того, Слабіцький  додав: "якщо глибоко копати, то можна викопати якісь людські останки", а в майбутньому це буде місце для поховання. Натомість, елементи розібраного пам'ятника можуть бути використано в будівництві", — передає сайт portalprzemyski.pl.

Об'єднання українців у Польщі (ОУП) вже висловило свій рішучий протест із приводу руйнувань української могили.

"26 квітня сталася чергова антиукраїнська провокація у Підкарпатському воєводстві розбір залишків українського місця пам'яті в селі Грушовичі, гміна Стубно. Два роки тому це місце пам'яті було зруйновано невідомими вандалами, а нинішня акція здійснена "групою активістів", в якій участь взяв війт зміни Стубно, а патронат взяла на себе політична партія "Національний рух", — йдеться в заяві організації.

 Фото: portalprzemyski.pl

У документі підкреслюється, що організатори провокації не приховують, що їх метою є перешкоджання відзначенню 70-ї річниці операції "Вісла", тобто депортації 140 тис. українців з рідних земель Холщини, Підляшшя, Надсяння й Лемківщини на північ і захід Польщі.

В Об’єднанні нагадали, що безкарність і відсутність реакції польської держави на дії "невідомих зловмисників" упродовж 2015—2016 років лише заохочують зловмисників в Польщі та Україні до таких провокацій.

 Фото: portalprzemyski.pl

"На жаль, так і сталося. Безкарність робить сміливішими. Тому ті, хто прагне підпалити польсько-український кордон, за кожним разом роблять крок уперед",— йдеться в заяві ОУП.

У ній наголошується, що настав час аби польський уряд і підлеглі йому служби правопорядку і безпеки здійснили рішучі кроки.

"Звертаємося з пильним закликом до пані прем’єр Беати Шидло, аби вона сприйняла цю справу як пріоритетну для забезпечення громадського спокою у країні", — закликають автори заяви.

 Фото: portalprzemyski.pl 

У ній також є заклик до польської громадської думки "не піддаватися на антиукраїнські провокації" і не погоджуватися на "плюндрування могил, розпалювання ненависті на національному грунті, а також приниженні осіб інших національностей".

Голова Українського інститут національної пам’яті Володимир В’ятрович назвав руйнування могил логічним продовженням операції "Вісла", а російську сторону — єдиною, хто зацікавлена в цьому.

"На відміну від випадків плюндрування польських пам'ятників в Україні, в Польщі сьогодні руйнують відкрито, ще й наголошуючи на легальності вандалізму. Знищення 26 квітня пам'ятника УПА на цвинтарі в Грушовичах коло Перемишля оголошено "першим легальним демонтажем нелегального пам'ятника". Війт села заявив, що "не боїмося наслідків цієї акції з української сторони". Міг би сказати й відвертіше — "очікуємо на заслужене заохочення з російської сторони". Так не засуджений злочин комуністів — акція "Вісла" — надихає нове покоління шовіністів", — написав В’ятрович у своєму "Фейсбуці".

Не приховував свого обурення й народний депутат України Микола Княжицький:

"Після нищення українських могил у дні вшанування 70-х роковин акції "Вісла" польським ініціаторам цього вандалізму залишилось ще визнати справедливість пакту Молотова Рібентропа і виправдати вбивства та виселення поляків сталінським і гітлерівським режимами".

Нагадуємо: Упродовж 2014 – 2016 років у Польщі невідомі вандали зруйнували і осквернили 14 могил і пам’ятних знаків українцям. Донині жоден не відновлений. В Україні провокатори цього року осквернили пам’ятники загиблим полякам у колишньому селі Гута-Пеняцька на Львівщині і меморіальний комплекс у Биківні на Київщині.

Однак українська сторона одразу відчистила образливі написи і заявила, що готова відновити пам’ятники. Втім польська сторона зволікає з цим питанням.

Читайте також:

Інститут нацпам'яті опублікував заяву з приводу руйнування українських могил у Польщі

Сплюндрований пам'ятник у Верхраті відчистили

Польські активісти: Відозва з Верхрати

НЕВІДОМІ ПІДІРВАЛИ МЕМОРІАЛ У ГУТІ ПЕНЯЦЬКІЙ. ФОТО, ВІДЕО

Вандалізм у Гуті Пеняцькій. Реакція в Україні та Польщі

Вандали пошкодили Меморіал жертвам комунізму у Биківні. ФОТО

Інцидент у Биківні. Реакція органів влади та дипломатів

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.

Паросля: російське ІПСО, на яке повелися польські дослідники

У сучасній польській історіографії початком так званої "Волинської різанини" вважається масове вбивство населення польської колонії Паросля у лютому 1943 року. Цю акцію вже тривалий час намагаються приписати першій сотні УПА Григорія Перегіняка – "Коробки". Кілька років тому у цій історії мало бути поставлено крапку, адже російські спецслужби оприлюднили документ, який начебто повністю підтверджує версію польських дослідників.

ТОП-10 міфів про Волинську трагедію

У колективній пам'яті поляків сприйняття УПА та ОУН існує майже виключно в рамках наративу про "Волинську різанину". А політичні оцінки подій 1940-х років закріплені на рівні законодавства. Центр стратегічних комунікацій розібрав 10 ключових складових цього наративу.

Наша Леді Хо-Хо, або ж як ефективно заохочувати до колабораціонізму

Що таке колабораціонізм — і чи завжди він означає зраду? Де закінчується прагнення вижити та починається свідома співпраця з ворогом? Чому те, що для одних було ганьбою, для інших ставало звитягою і справою національного порятунку? Історик Пйотр М. Маєвський, простежує історію колабораціонізму від античности до Другої світової та сягає сучасної російсько-української війни. Публікуємо уривок із книжки, яка незабаром вийде друком у видавництві "Локальна історія".