Спогади учасників Революції Гідності. Регіон: Запоріжжя

До четвертої річниці Революції Гідності УІНП видав першу частину збірника «Майдан від першої особи. Регіональний вимір».

Про це йдеться у повідомленні на сайті Українського інституту національної пам’яті.

Зібрання Майдану перед Запорізькою ОДА 26 січня 2014 р. Фото: А. Рибальченка

Збірник складається зі спогадів учасників та свідків революційних подій, що відбувалися в регіонах України взимку 2013-2014 років. Спогади були зібрані істориками, студентами, громадськими активістами і вони відображають суб’єктивний досвід пережиття подій Майдану людьми різних середовищ.

Після двох місяців мирного протесту, на який вийшли мільйони громадян у столиці й багатьох інших містах України, та відсутності адекватної реакції влади на цей протест, у січні 2014 року протистояння переросло у радикальну фазу. 

 

16 січня Верховна Рада з порушеннями прийняла закони, названі "диктаторськими", згідно з якими за участь в акціях протесту передбачалася кримінальна відповідальність.

22 січня загинуло троє майданівців: Юрій Вербицький, Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. Вперше в історії незалежної України для придушення громадського спротиву вдалися до вбивства протестувальників.

Реакція суспільства була вибуховою. Щоб продемонструвати категоричну незгоду з діями влади, в багатьох містах відбулися захоплення приміщень держадміністрацій, місцевих рад, управлінь МВС та СБУ.

На думку багатьох оповідачів, ці захоплення відіграли важливу роль у делегітимації тодішньої влади, пришвидшили її падіння і, врешті, продемонстрували, що революційною є не лише столиця, а й регіони.

Прочитати уривок зі збірника "Майдан від першої особи. Регіональний вимір" про те, як розгорталися події навколо захоплення Запорізької ОДА 26 січня 2014 року можна на сайті УІНП.

Повністю розділ зі спогадами про події Майдану в Запорізькій області та весь збірник можна завантажити за посиланням.

Нагадуємо, що у листопаді 2017 року у Києві презентували книгу спогадів про Революцію Гідності, яка включає спогади від Автономної Республіки Крим до Луганської області.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.