В'ятрович: Протистояти "руському міру" варто окремим законом, а не змінами до декомунізаційного

Законопроекти про заборону пропаганди "руського міра" можуть призвести до розбалансування чинного закону "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їхньої символіки".

Про це "Історичній правді" повідомили в Українському інституті національної пам'яті.

Ідеться про те, що в Верховній Раді України зареєстрували два законопроекти № 9139 та № 9200 про засудження і заборону пропаганди "руського міра". 

Інститут заявив про підтримку мети цих законопроектів, але зазначив, що вони не вповні відповідають заявленим авторами цілям та можуть спричинити розбалансування чинного закону "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їхньої символіки".

В Інституті вважають недоречним законодавче оформлення стримуючих механізмів проти загроз "руського міра" у формі змін до закону "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їхньої символіки".

Адже пропоновані правки суперечать логіці декомунізаційного закону. У ньому йдеться про засудження двох злочинних тоталітарних режимів, а не їх ідеології. Тому чинний закон забороняє не ідеї, а використання визначеної символіки.

Натомість у законопроектах №9139 та №9200 пропонується засудження і заборона "імперської ідеології держави-агресора" або "пропаганди руського міра", але не засуджується жоден режим. Крім того зазначений у законопроекті № 9200 перелік забороненої символіки є недостатньо чітким та повним для його ефективного застосування.

Також запропоновані в законопроектах визначення ключових термінів "руський мір" і "пропаганди пропаганди руського міра" не чітко прописані, що, на думку спеціалістів, також викличе труднощі при застосуванні норм закону на практиці і створить простір для довільного трактування.

Те саме стосується й інших визначень, наприклад, "формування культу осіб перших керівників РФ" чи "поширення ідеї об’єднання в єдиний "триєдиний російський народ".

Крім того, термін "пропаганда руського міра" містить визначення, які підпадають під ознаки злочинів, вже окреслених низкою статей Кримінального кодексу України (ст. 109 ККУ "Дії по насильницькій зміні чи поваленню конституційного ладу", ст. 110 "Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України", ст. 111 ККУ – "Державна зрада" тощо).

З точки зору кримінального права, це створює невизначеність у кваліфікації діяння та навпаки ускладнить притягнення до відповідальності. Відтак не спростить спроби зупинити такого роду правопорушення, а ускладнить їх.

"Обидва законопроекти є недоречною модифікацією закону "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" і не вирішують завдань, поставлених їхніми авторами в пояснювальних записках, не дають юридично конкретних визначень "рускому міру", не прописують реальних механізмів боротьби з пропагандою чи символікою РФ та ОРДЛО.

Натомість правки несуть загрозу розбалансування чинного Закону, спричинять негативну реакцію з боку Європейського Союзу та Венеційської комісії, дадуть критикам декомунізації аргументи для публічних атак на Закон"
, - коментує Голова Інституту Володимир В’ятрович.

Тому, підтримуючи магістральну ідею та мету обох законопроектів – потребу створити інструменти для боротьби з агресією "руского міра" в Україні, Інститут пропонує реалізувати їх через спеціальний законодавчий акт.

"Для його опрацювання, - зазначив В’ятрович, - пропонуємо скористатися нашим досвідом підготовки декомунізаційного пакету законів і провести низку експертних обговорень. Український інститут національної пам’яті готовий взяти участь в таких заходах".

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.