Стартував інформаційний марафон про громадянський спротив окупації Донбасу

5 березня розпочався інформаційний марафон, під час якого свої історії розповідають свідки, які чинили спротив окупації навесні 2014 року і стали героями українського Донбасу.

Про це повідомляє Український інститут національної пам’яті.

 

Саме 5 березня 2014 року у Донецьку відбувся один із перших мирних мітингів за єдину Україну: "10000 сміливих за 45 мільйонів єдиних". Протягом весни 2014 року на Донбасі відбулося ще багато мітингів, однак 5-го березня він був найчисельнішим і, на жаль, останнім мирним.

Вже 13-го березня 2014 р. було вбито громадського активіста, учасника "Революції Гідності" Дмитра Чернявського.

"Російська пропаганда зараз активно поширює міф, що окупація Криму, окупація Донецької і Луганської областей відбувалася без жодного спротиву, тому що населення цих регіонів прагнуло возз’єднатися з Росією, бо є частиною "русского міра".

Очевидно, що цей міф небезпечний, бо служить виправданням російської агресії перед росіянами, українцями і перед цілим світом", - пояснив Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

 Фото: УІНП

Він також додав, що Інститут зібрав свідчення людей, які постраждали від російської агресії в Криму. Ці історії послугували матеріалом для книги "Люди сірої зони. Свідки російської анексії Криму", яка була видана українською та завдяки Міністерству інформаційної політики і англійською мовами.

Голова висловив переконання, що ця книга стане не лише історичним матеріалом, адже свідчення незабаром можна буде використати в міжнародних трибуналах, щоб засудити Росію за воєнні злочини на території України.

"Переконаний, що таку саму роботу ми маємо провести спільно з вихідцями з Донбасу стосовно громадянського спротиву, який мав місце на Донбасі", - сказав Володимир В’ятрович.

Інформаційний марафон про громадянський спротив Донбасу російській окупації складається з 10 документальних відеороликів спогадів та роздумів учасників подій весни 2014 року в Донецьку.

В них зафільмовано той потужний сміливий громадянський спротив, який чинили місцеві активісти – донеччани. Вже за декілька місяців ця мирна боротьба переросла в чисельні проукраїнські мітинги та акції громадянського спротиву, релігійний та культурний спротив, формування волонтерського, партизанського рухів та руху добровольців.

 

Також в рамках медіа марафону 13 червня 2019 року презентують повнометражну документальну стрічку "Маріуполь – український форпост".

Вона розповідатиме про події весни і початку літа 2014 року в Маріуполі. Фінальна точка цього фільму – перше успішне звільнення міста в історії цієї війни 13 червня 2014 року.

 

Відеороботи "Громадянський спротив Донбасу" розповідають про видатні, але часто маловідомі події як для сучасної історії Донеччини та Луганщини, так і всієї сучасної української історії.

Переглянути відеоролики можна за посиланням.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.