ІПН Польщі: вбивство "Бурим" цивільних білорусів у 1946 році не було геноцидом

Інститут національної пам’яті Польської Республіки випустив комунікат, у якому заперечив висновки слідства 2005 року у справі вбивства 79 цивільних мешканців партизанським загоном "Бурого" в січні—лютому 1946 року.

Ідеться про загибель мирних мешканців білорської національності Бельськ-Подляського повіту в лісі під Пухалами Старими від рук польських партизанів Ромуальда Райса (псевдо "Бурий") у проміжку між 29 січня і 2 лютим 1946 року.

Слідство, яке провадив Білостоцький відділ Комісії розслідування злочинів проти польської нації, визнало, що тоді бійці 3-ї Віленської бригади Національного військового об’єднання (НЗВ) вчинили злочин проти групи людей через їх походження і віровизнання.

За висновком слідчих, метою операції була ліквідація винятково тих, кого вважали православними білорусами. Мотиви "Бурого" і частини його підлеглих були спрямовані проти чітко окресленої групи осіб, яких об’єднували належність до православної віри та пов’язна з нею належність до національної групи білорусів.

Убивства і замахи на вбивства проти групи осіб варто розглядати як намір знищити частину національної і релігійної групи, а отже – як злочин геноциду, тобто злочин прти людяності.

Проте ці висновки в комунікаті, опублікованому на сайті ІПН Польщі, названо такими, що не відповідають фактичному станові речей.

Ромуальд Райс-"Бурий" (ліворуч). Фото be-tarask.wikipedia.org

Спираючись на недавні праці польських науковців, зокрема д-ра Казімежа Краєвського з Варшавського відділення ІПН, комунікат заперечує релігійно-національні мотиви вбивств, скоєних вояками "Бурого".

"У нашій оцінці трагічні події, спричинені "Бурим" і його солдатами, не відповідають визначенню злочину геноциду, наведеному в Конвенції про запобігання злочину геноциду від 9 грудня 1948 року як "дія, вчинена з наміром знищити повністю або частково національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку", — пише Краєвський у статті Rajs a Białorusini – fakty i mity в журналі Glaukopis. Pismo społeczno-historyczne (номер 33 за 2016 рік).

Краєвський важає, що "Бурий" не мав наміру знищувати ані в цілості, ані частково як білоруське, так і загалом православне населення.

"Смерть жінок і дітей, яка, без сумнівів, лягає тінню на діяльність "Бурого" і його підлеглих, не була ним спланована. Вина "Бурого" полягає у створенні ситуації, яку він не міг контролювати і в результаті якої, незалежно від його намірів, загинули особи, які в жодному випадку не повинні були постраждати", — ідеться в статті.

Подібні оцінки висловлені в недавніх наукових публікаціях Краєвського і Вонсовського (Kpt. Romuald Rajs „Bury" na kartach książki „Skazy na pancerzach", czyli prawda według Piotra Zychowicza // Glaukopis. Pismo społeczno-historyczne 2019), Маріуша Бехти і Войцеха Мушинського (Przeciwko Pax Sovietica, Narodowe Zjednoczenie Wojskowe i struktury polityczne Ruchu Narodowego wobec reżimu komunistycznego 1944–1956, Warszawa 2017) і Міхала Остапюка (Komendant „Bury", Biografia kpt. Romualda Rajsa „Burego" 1913–1949, Białystok – Olsztyn – Warszawa 2019), на які посилається ІПН.

 Портрет Ромуальда Райса на обладинці біографічної книги Міхала Остапюка, виданої ІПН Польщі 2019 року

Інститут національної пам’яті Польщі стверджує, що єдиним правочинним юридичним актом, який стосується капітана Ромуальда Райса ("Бурого") і його заступника підпоручника Казімежа Хмельовського ("Рекіна"), є постанова суду Варшавської військової округи від 15.09.1995 року, яка скасовувала смертні вироки командирам 3-ї Віленської бригади НЗВ.

Згідно із законом Польщі від 23 лютого 1991 року про визнання неправочинними вироків, винесених щодо осіб, репресованих за діяльність на користь існування Польської держави (ст. 2, пункт 1), "визнання неправочинності вироку означає одночасно й визнання невинуватості".

Відповідно, ІПН вважає, що цих підстав досить, аби вважати Ромуальда Райса ("Бурого") невинуватим у вбивстві 79 цивільних білорусів у 1946 році.

ДОВІДКА:

Ромуальд Райс, псевдо "Бурий" (1913—1950) — командир 5-ї (3-ї) Віленської бригади Армії Крайової (1945) і Національного військового об'єднання (1945—1946).

У січні—лютому 1946 року його загін здійснив масове вбивство 79 білорусів на сході Польщі. Заарештований комуністичною владою в 1948 році й за два роки страчений в Білостоці. У 1995 році суд Варшавської військової округи скасував вирок для Райса.

Три цілі за ніч. Із «Щоденника нелегального солдата»

І бачу, як бойовики евакуюють пораненого. Двоє витягають його з окопу і забирають. Його руки у них на плечах, голова звисає на груди. Троє відразу, у повний зріст – легка мішень, спокуслива мішень... Але я не стріляю. Коли евакуюють пораненого, стріляти не можна. Так мене навчили. Етика війни. Табу. «Нельзя превращать благородное искусство войны в скотство», - говорить часто Вольф.

Чотири біографії на тлі Вересневої кампанії

Перевагою командира є брати відповідальність на себе. Сьогодні я беру її на себе у найтяжчу мить – наказую припинити подальшу беззмістовну боротьбу, аби не лити даремно вояцьку кров. Дякую вам за вашу мужність та ваш послух, знаю, що знову прийдете, коли будете потрібні.

Як дозвіл на продаж землі поховав Римську республіку

У 111 році до Р.Х. Рим вирішив приватизувати землю та відкрити ринок землі. До цього уся земля вважалася громадською. А від того моменту – оголошувалася приватною власністю. Як ця революція знищила Республіку та чому це був поганий сценарій?

Легенда про Топільцина

Зганьблений насамперед у власних очах реформатор вирішив відмовитися від влади та піти світ за очі. Разом з володарем погодилися вирушити на край світу й кілька тисяч його прихильників, які вважали Топільцина втіленням божества. Чи міг «проповідник миролюбства» стати засновником «імперії терору»?