Припинити провокативне прославляння підрозділу "Беркут". Заява Музею Майдану

Національний меморіальний комплексу Героїв Небесної сотні – Музей Революції гідності виступив з офіційною заявою «щодо провокативних дій, які загрожують національній безпеці та нівелюють засадничі цінності правової суверенної держави»

 
Бійці спецпідрозділу "Беркут" на вулиці Михайла Грушевського в Києві під час Євромайдану
Reuters

Музей Майдану відреагував на відкриття на Черкащині музейної експозиції, присвяченої спецпідрозділу "Беркут".

У спеціальній заяві там нагадали про роль "Беркуту" у протистоянні на Майдані у 2013-2014 рр.

"Нагадуємо, що саме цей спецпідрозділ МВС України здійснив жорстоке побиття мирних протестувальників у листопаді 2013 року, що спричинило вихід на вулиці мільйонів громадян із вимогою покарання винних і дало початок Революції Гідності.

Нагадуємо про прицільну стрільбу по протестувальниках на вулиці Михайла Грушевського в січні 2014 року, зокрема по журналістах, які виконували службові завдання у спеціально маркованих жилетах. Про кадри знущання та тріумфального фотографування своїх жертв. Про світлошумові гранати з доданим до них шротом для максимального ураження протестувальників там само, на Грушевського.

Нагадуємо про те, як 18 лютого "Беркут" пліч-о-пліч із бандитами злагоджено нападав, як нівечив і вбивав беззбройних громадян.

Нагадуємо про тисячі поранених пострілами з травматичної та вогнепальної зброї й потерпілих унаслідок застосування гранат, газів або жорстокого побиття, про викрадення громадян із лікарень і дальше катування їх у міліцейських відділках.

Нагадуємо врешті про Небесну Сотню – жоден із загиблих не був бойовиком, не мав зброї, і єдиною причиною їх загибелі була участь у протесті з вимогою зупинити свавілля влади, захистити державну незалежність України та її демократичне майбутнє. Нагадуємо про цинізм дій спецпризначенців та специфічний "почерк" прицільного вогню на ураження стосовно беззбройних мітингувальників.

Боротьба з протестувальниками неодноразово супроводжувалася наругою над державним прапором і державною мовою, в чому також виявлявся антидержавний та антинародний характер тогочасних силових структур" - йдеться у заяві Музею.

Музей Майдану готовий надати межирицькому музею, де відкривалась виставка про "Беркут", "докази злочинного характеру дій силовиків із метою ліквідації мирного протесту".

Також меморіальний комплекс-музей Героїв Небесної сотні – Музей Революції гідності закликав Державне бюро розслідувань і Службу безпеки України перевірити факти щодо вшанування "Беркуту", надати їм юридичну оцінку та вжити відповідні заходи.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.