Окружний адмінсуд Харкова скасував перейменування проспекту Григоренка на Жукова

Харківський окружний адмінсуд задовольнив позов партії "Свобода", яка оскаржувала повторне перейменування просп. Григоренка на просп. Жукова. Рішення ще не набрало законної сили — міськрада подаватиме апеляцію.

Про це із зали суду повідомив кореспондент Суспільного.

 

"Позов задовольнити, визнати протиправним та нечинним рішення Харківської міської ради від 26.02.2020 року №2075/20. Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили... після закінчення строку подання скарги всіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду", — оголосив суддя Андрій Сліденко.

Під час засідання представник позивача Андрій Коломійцев зазначив, що рішення міськради повернути проспекту ім'я Жукова порушує Закон України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" та Закон України "Про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій".

"Харківська міська рада вже вдруге прийняла рішення про перейменування проспекту Петра Григоренка в маршала Жукова... Ми вважаємо, що під час другого перейменування були процесуальні порушення, але ми не будемо на цьому наполягати... На нашу думку, це рішення порушує обидва закони", — сказав Коломійцев.

 

Відповідач — представник Юридичного департаменту міськради Костянтин Прокоп'єв — посилався на висновок військового дослідження експерта науково-дослідчої комісії.

"За ним: маршал Радянського Союзу Жуков Григорій Костянтинович брав участь у вигнанні нацистських окупантів з України в період з 1942-1944 років у ході Великої вітчизняної війни, що була одним з етапів Другої світової війни 1939-1945 років...

З території саме України.... вчинив героїчний вчинок задля вітчизни. Тому він формально не підпадає під дію Закону 317 про так звану декомунізацію... Вважаю рішення законно обґрунтованим, а позов безпідставним", — заявив Прокоп'єв.

Міськрада подаватиме апеляцію, сказав Прокоп'єв.

Суд пікетували представники громадських організацій та політичних партій "Демократична сокира", "Свобода" і "Сокіл" з плакатами "Харків — без Жукова!".

 

Участь в акції взяли не менше 20 учасників.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.