В Україні створили словник для роботи з минулим і колективною пам’яттю

Платформа культури пам’яті «Минуле / Майбутнє / Мистецтво» започаткувала створення базвого словника понять і термінів українською мовою, які використовуються в роботі з минулим і колективною пам’яттю.

Про це йдеться в повідомленні Читомо.

 

Словник орієнтований на широку авдиторію. Як зазначається, завдання команди – розширити поле для розмови про проблеми пам'яті в Україні. Глосарій буде активно доповнюватись протягом року.

"Дослідження пам'яті – це широке і складне поле, в якому одні й ті самі поняття можуть мати різні назви, збивати з пантелику, ба навіть використовуватися для маніпуляцій. Щоб уникнути непорозумінь, Минуле / Майбутнє / Мистецтво започатковує роботу над глосарієм", – зазначають розробники глосарію.

На сайті проєкту можна ознайомитися, зокрема, з такими визначеннями:

Злочини проти людяності – категорія міжнародних злочинів, що полягають у широкомасштабному або систематичному нападі на будь-яких цивільних осіб з метою проведення політики держави або організації, спрямованої на скоєння такого нападу, або з метою сприяння такій політиці.

Постпам'ять – поняття, запропоноване американською дослідницею Маріанною Гірш (Marianne Hirsch) для позначення того різновиду колективних уявлень про минуле, який формується другим поколінням після катастрофічного досвіду, на "розриві" колективної пам'яті.

Ресентимент – відчуття образи як ядерної частини колективної пам'яті, вибудовування ідентичності в контексті підтримки знання про травматичну подію та необхідності помсти чи відновлення справедливості.

Також словник містить такі терміни: авангард, багатовекторна пам'ять, заблокаване майбутнє, Калі траш, наративність, презентизм, перехідне правосуддя, історична пам'ять та інші.

Для створення глосарію запрошено фахівців із різних сфер: Memory Studies, історії, антропології, права, мистецтвознавства, політичних студій тощо. До ініціативи вже долучилися директорка Меморіального музею тоталітарних режимів "Територія Терору" Ольга Гончар, історикиня та кураторка Поліна Байцим, арткритик і редактор видавництва IST Publishing Борис Філоненко, історик Георгій Касьянов, постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим Антон Кориневич, керівник Центру міжнародного гуманітарного права Української асоціації міжнародного права Тимур Короткий, дослідник колективної пам'яті та медіааналітик Антон Лягуша, кураторка Минуле / Майбутнє / Мистецтво Оксана Довгополова.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.