На Тернопільщині видали книгу про сакральні скульптури краю

Уперше в Україні створено фотопутівник для поціновувачів релігійного туризму «Сакральна скульптура Тернопільщини», в якому зібрано докладну інформацію про майже 900 скульптур та унікальних давніх кам’яних хрестів.

Про це кореспонденту Укрінформу повідомила директор Тернопільського обласного центру охорони та наукових досліджень пам'яток культурної спадщини Марина Ягодинська.

 

"Робота над цим виданням тривала не один рік. Працюючи над книгою, ми хотіли показати усе скульптурне розмаїття нашого краю, що творилось упродовж багатьох століть.

До книги увійшли не тільки світлини найбільш самобутніх сакральних пам'яток у населених пунктах області. Тут помістили й карти, які вказують, де розташовані такі об'єкти, що цікавлять не тільки істориків, релігієзнавців, але й багатьох туристів.

Думаю, така фотокнига-каталог – це не тільки презентаційне видання. Воно дасть поштовх для подальших досліджень сакральної скульптури Тернопільщини", – сказала Ягодинська.

За її словами, нині на Тернопіллі нараховується майже 870 сакральних скульптур – хрестів та фігур, 187 пам'ятних знаків на честь скасування панщини, близько 200 фігур Матері Божої, десятки фігур Ісуса Христа та Іоанна Непомука. Світлини більшості з них увійшли до нового фотоальбому. Видали його у межах грантового проєкту Українського культурного фонду "Культура в часи кризи: інституційна підтримка".

Як зазначають упорядники книги, нині багато сакральних пам'яток під дією руйнівних природних чинників нищаться, тому дуже важливо зберегти їх для нащадків хоча б у світлинах.

Фахівці акцентували увагу на тому, що жителі багатьох сіл, містечок і міст задля надання "естетичного вигляду" десятками років забілюють сакральні пам'ятки так, що втрачаються риси обличчя, основні деталі одягу, інші елементи скульптур. Якщо це триватиме й надалі, то самобутні зразки давнього сакрального зодчества перетворяться на безликі, забілені фігури, які неможливо буде ідентифікувати.

Тому, як вважають автори, саме такий фотоальбом стане не тільки змістовним путівником для туристів, але й своєрідною базою даних, в якій зафіксовані автентичні елементи сакральних скульптур, що демонструють духовну культуру українців.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.