У Запоріжжі створюють Меморіал хортицьких менонітів

У Запоріжжі співробітники Національного заповідника «Хортиця» за фінансової підтримки громадян Канади працюють над створенням «Меморіалу хортицьких менонітів».

В основі меморіалу - частина надгробних стел із кладовища протестантів-менонітів ХІХ-ХХ століть, передає кореспондент Укрінформу.

 

"Створення меморіалу вже вийшло на завершальну стадію. Залишається змонтувати кілька пам'ятників, деякі мають не одну, а чотири частини: постамент, тумба, комірець і власне стела. Потім всі композиції треба закріпити та законсервувати. Наразі встановлено фрагменти 13 надгробків. Всього має бути 15", - повідомив науковий співробітник заповідника "Хортиця" Максим Штатський.

За його словами, проєкт "Меморіалу хортицьких менонітів" створювався кількома людьми, базовий ескіз надав гендиректор заповідника "Хортиця" Максим Остапенко. Власне, він створив модель, яка є основною, потім канадські колеги-науковці та дизайнери створили 3d модель.

Стели із кладовища протестантів-менонітів ХІХ-ХХ ст., знищеного в радянські часи, запоріжці знайшли в 2019 році.

"Ми зв'язались з канадськими науковцями, адже це їх нащадки. Вони нам допомогли ідентифікувати надгробки. Більше того, в Канаді був створений спеціальний комітет з питань реставрації пам'ятників, оголошено збір коштів на їх реставрацію та створення меморіального комплексу. Ми будуємо зараз власне за гроші канадського фонду. Завдяки їм ми вийняли будівельників, техніку орендували і монтуємо меморіал", - пояснив Штатський.

За його словами, кількість стел, їхні назви, місце розташування - все це узгоджували з канадцями майже рік, адже вибрати із 300 знайдених надгробних плит лише кілька - виявилось дуже складно.

"Я надавав пропозиції з 50 каменів, але місця і коштів не було, тому обрали 15 каменів. Вони реставрувались протягом 4 місяців, теж за гроші канадської організації. Щодня я надсилаю їм звіти, фотозвіти. Ми узгоджуємо положення каменів, форми", - зазначив науковий співробітник Національного заповідника "Хортиця".

Центр всього меморіалу - надгробок Катерини Кооп - дружини Абрахама Коопа, який заснував підприємства, що з часом стали заводами "Запоріжкабель" і "Комунар". Він вже встановлений навпроти центрального входу. В дальньому правому кутку - стела Бернарду Шелленбергу, який прожив 48 років та був першим фаховим лікарем в колонії менонітів на Хортиці.

Також тут є і прізвища рядових жителів колонії. Наприклад, Генріх Товс - він прожив лише 19 років, але, як кажуть історики, в нього дуже специфічний нагробок: зроблений на замовлення, інший шрифт, викарбувано вінок. Найстаріший пам'ятник, що увійде до меморіалу, датовано 1793 роком і належить солдату.

В центрі комплексу - якір - це символ християнської віри та символ менонітів.

Передбачено, що в подальшому "Меморіал хортицьких менонітів" розширюватиметься.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.